Page 52 - 6722

інтервалі М н -М к.

2.2 Термічна обробка робочих поверхонь деталей

Поверхневе гартування застосовують головним
чином для формування твердого зносостійкого шару на
певних ділянках деталей, виготовлених із середньо- і
високовуглецевих сталей, а також з перлітних, ковких, сірих
і високоміцних чавунів з вмістом зв’язаного вуглецю не
менше 0,6%.
Попередня термічна обробка — нормалізація або об’ємне
гартування і високий відпуск на сорбіт - необхідні умови
задовільного поверхневого гартування.
Поверхневе гартування складається з двох операцій:
нагрівання шару під гартування і швидке його охолодження
до кімнатної температури. По способі нагрівання
розрізняють наступні найбільш часто застосовувані методи
поверхневого гартування: полуменеве, контактне,
високочастотне і методом нагрівання в електроліті.
Глибиною гартування умовно називають відстань від
поверхні до тієї зони, де в структурі вміст мартенситу
знизився до 50%. Глибину гартування призначають не менш
1,5…2,0 мм для деталей, поверхня яких піддається
зношуванню; глибину збільшують, якщо при ремонтах
передбачається шліфування. При великих контактних тисках
для попередження руйнування загартованого шару глибину
гартування призначають 4…5 мм і більш. Гартування для
збільшення опору втомі варто робити на глибину 10…15%
діаметра деталі.
Нерівномірність температури по перерізі, а нерідко і по
довжині деталі при нагріванні під поверхневе гартування і
при охолодженні разом зі структурними перетворення в
обмеженому об’ємі поверхневого шару є причиною
формування залишкових напружень.

50