Page 50 - 6722

2 Основи технології підвищення зносостійкості
термічною обробкою

2.1 Загальна термічна обробка

Цей спосіб підвищення зносостійкості може
використовуватись для виробів, виготовлених із металів, в
яких при нагріванні і охолодженні відбуваються поліморфні
перетворення. Це, як правило, вироби зі сталі. Тому
розглянемо можливості підвищення зносостійкості стальних
виробів.
Зносостійкість сталі, як і будь-якого матеріалу, являє
собою комплексну властивість, що визначається такими
механічними характеристиками, як опір пластичній
деформації і руйнуванню, в’язкість, пластичність,
тріщиностійкість, жаростійкість, опір втомі, корозійна
стійкість. Для різних умов зношування значення кожної із
цих характеристик різна.
Для тертя металу по металі основне значення має опір
пластичній деформації, а при відсутності масла - підвищена
теплостійкість (жароміцність).
Склад і термічна обробка мають забезпечувати
рівномірний (однорідний) фазовий стан з високим опором
пластичній деформації, наприклад, сталь з структурою
низьковідпущеного (150…160°С) мартенситу з вмістом
вуглецю (0,4…0,6%). Наявність м’яких включень фериту
несприятлива, а невелика кількість надлишкових карбідів
(вуглець до 1,2%) – допустима. Однак треба мати на увазі,
що при цьому може знижуватися в’язкість і опір
руйнуванню, що несприятливо при високих номінальних
тисках. Для підвищення зносостійкості і опору
"схоплюванню" в сталь корисно вводити невелику кількість
хрому, молібдену, ванадію.
При наявності надійного змащування в парах тертя
(знижений коефіцієнт тертя), опір пластичній деформації
метала може бути меншим, ніж при сухому терті, тому вміст
48