Page 92 - 6701

триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного
використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак

зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних
характеристик має чіткі межі: законодавчо встановлену тривалість
робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавчо

встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається
на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного
використання праці.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і її
визначають кількістю фізичної та розумової енергії людини,
витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також
має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського

організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату
життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна
повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально

доступній для цієї людини якості харчування, медичного
обслуговування, використання вільного часу тощо.
Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є
техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-

технічного прогресу. Тобто саме за рахунок науково-технічного
прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає
можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю

праці.
Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих
величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці:

виробіток і трудомісткість.
Виробіток  це прямий показник рівня продуктивності праці,
що визначає кількість продукції (робіт, послуг), виробленої одним

працівником за одиницю робочого часу, і розраховують за
формулою:

(3.9)

де В – виробіток;

V – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);
Т – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт,
послуг).

Трудомісткість  це обернений показник рівня продуктивності
праці, що характеризує кількість робочого часу, витраченого на

90