Page 85 - 6701

зміна предмета праці, його властивостей, стану, розмірів, форми
тощо.

Нормування основного часу проводять за спеціальними
методиками для кожної галузі.
Допоміжний час – час, що витрачають на дії, що пов’язані із

забезпеченням виконання основної роботи: завантаження сировини,
знімання готової продукції тощо. Час на обслуговування робочого
місця – час для підтримки робочого місця в належному стані.

Визначають проведенням масових фотографій робочого дня. Час на
перерви, що регламентується, містить у собі час на технологічні
перерви, а також час для відпочинку та особистих потреб працівника.
До часу перерви, що не регламентується, належить час простоїв через

порушення технології та трудової дисципліни.
Робочим часом, що нормується, є так званий штучний час та
підготовчо-заключний час:

 штучний час – це час, необхідний для виготовлення одиниці
продукції за певних організаційно-технічних умов виробництва, а
саме: оперативний час, час на обслуговування робочого місця та на

перерви, що регламентують;
 підготовчо-заключний час – це час, який витрачають на певні
організаційно-технологічні заходи щодо забезпечення та

оперативного обслуговування робочого місця.
Норма штучного часу tшт може бути визначена в такий спосіб:

tшт = tо + tд + tоп +∙(tоб / 100) + tоп + (tот / 100), (3.5)

де tо –-основний час, хв.;
tд - допоміжний час, хв.;

tоп - оперативний час, хв.;
tоб - час на обслуговування робочого місця у відсотках від
оперативного часу;

tот - час на відпочинок та особисті потреби працівника у відсотках
від оперативного часу.
Норма часу на партію виробів tп розраховується так:

tп = tшт × n + tп-з., (3.6)

де tп-з – підготовчо-заключний час (планується у розрахунку на всю

партію деталей);
n – кількість виробів у партії.

83