Page 84 - 6701
P. 84

3.4 Нормування праці: сутність, призначення, методи


                   Важливе  місце  в  організації  праці  на  промисловому
            підприємстві  займає  нормування  праці,  що  забезпечує  дві  основні
            цілі:

                      підтримка оптимального рівня витрат праці на виготовлення
            одиниці  продукції  або  вироблення  продукції  за  одиницю  часу  за
            певних організаційно технічних умов;

                      забезпечення  оптимальних  співвідношень  між  витратами  та
            результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп
            і кількістю одиниць устаткування.

                   Предметом  нормування  праці  вважають  тривалість  трудового
            процесу  в  часі,  а  об’єктом    трудовий  процес  і  його  конкретне

            здійснення  на  робочому  місці.  Нормування  праці  може  охоплювати
            основне і допоміжне виробництво, застосовуватися для працівників із
            погодинною  та  відрядною  оплатою  праці,  поширюватися  на  всі
            категорії персоналу: робітників, фахівців, службовців і керівників.

                   Основними  видами  норм  праці  за  своїм  функціональним
            призначенням є норми часу, норми виробітку, норми обслуговування
            й  норми  чисельності.  Норма  часу  –  витрати  робочого  часу  на

            виконання  встановленого  обсягу  робіт  (виготовлення  одиниці
            продукції)  працівником  або  групою  працівників  відповідної
            кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Вимірюється, як
            правило, у людино-хвилинах або людино-годинах.

                   Підготовчо-заключний  час    час  для  підготовки  самого
            робітника і його робочого місця до виконання виробничого завдання

            та його завершення. До нього входить час на одержання спеціальних
            пристосувань  та  інструменту,  необхідної  технологічної  й  облікової
            документації, ознайомлення із кресленнями, інструктаж, повернення
            інструменту  і  пристосувань  після  закінчення  роботи  тощо.  Норму

            такого  часу  встановлюють  за  допомогою  нормативів  або  на  партію
            виробів, або на робочу зміну.
                   Оперативний  час  –  час,  що  витрачають  на  дії  щодо

            виготовлення  з  предмета  праці  готового  продукту  відповідно  до
            технології. Оперативний час складається з основного й допоміжного
            часу.
                   Основний час – частина робочого дня, протягом якої досягають

            безпосередню  мету  технологічного  процесу:  відбувається  якісна



                                                           82
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89