Page 134 - 6649

ваної політики в сфері технологічної безпеки, брак фінансування на онов-
лення, ремонт та заміну устатковання із незадовільним технічним станом.
Друга, технічна група чинників зумовлена тим, що за останні кілька
десятиліть технічні досягнення стали настільки значними, що існуюча тех-
ніка не встигає на поступом нових технологій та зростанням експлуатацій-
них вимог. Поява нових матеріалів, необхідність підвищення експлуатацій-
них швидкостей і температур, необхідність зменшення ваги та об’єму,
збільшення термінів експлуатації, зниження вартості і досягнення еколо-
гічної сумісності – все це викликає необхідність вдосконалення методів
розрахунку.
Все це спонукає конструкторів і науковців більш ретельно дослід-
жувати поведінку матеріалів, уважніше вивчати особливості умов експлуа-
тації, добиватись кращого розуміння різноманітних видів механічного
руйнування.
Механічне руйнування може бути визначене як будь-яка зміна роз-
мірів, форми або властивостей матеріалу конструкції, машини або окремої
деталі, у результаті якого вона втрачає здатність задовільно виконувати
свої функції. Ґрунтуючись на цьому, вид руйнування можна визначити як
фізичний процес або кілька взаємозалежних між собою процесів, що
приводять до руйнування.
Професор Старкі (W. L. Starkey) із університету шт. Огайо (США)
запропонував систему класифікації всіх можливих видів руйнування. Ця
система заснована на врахуванні трьох факторів: (1) характеру руйнування,
(2) причин руйнування й (3) місця руйнування. Докладно ці фактори
визначаються нижче. Кожен окремий вид руйнування характеризується
тим, як проявляється руйнування, що його викликає й де воно відбу-
вається. Використовуючи різні комбінації цих факторів, можна вказати
буквально сотні видів руйнування. Щоб докладніше пояснити суть цієї
системи класифікації, розкриємо зміст кожного із цих трьох факторів.
За характером руйнування можна виділити чотири класи (причому
деякі з них можуть складатися з підкласів):
1) пружна деформація;
2) пластична деформація;
3) розрив, або поділ на частини;
4) зміна матеріалу: (а) металургійна; (б) хімічна; (в) ядерна.
Із причин руйнування можна визначити чотири класи:
1) навантаження: (а) постійні; (б) змінні; (в) циклічні; (г) випадкові;
2) тривалість процесу: (а) дуже мала; (б) мала; (в) значна.
3) температури: (а) низькі; (б) кімнатні; (в) підвищені; (г) постійні; (д)
змінні; (е) циклічні; (є) випадкові.
4) вплив навколишнього середовища: (а) хімічний; (б) ядерний.

133