Page 100 - 6623

повітря, безрозмірному коефіцієнту опору тиску, який залежить від
форми частинки, що обтікається, і числа Рейнольдса. Записавши ди-
ференціальні рівняння руху в проекції на вертикальний і горизонталь-
ний напрями та проінтегрувавши їх, отримуємо закон руху точки:

 = tVx в

 c 2  gt  , (4.8)
 y = ln ch  
 g  c 

де V – швидкість вітру, м/с;
в
t – час руху точки, с;
2
g – прискорення вільного падіння, м/с ;
(х, у) – координати частинки в декартовій системі координат, по-
чаток якої збігається з точкою старту частинки на поверхні солевід-
валу;

gd
4r
c = ;
3r C
n т
3
ρ і ρ – густина частинки та повітря відповідно, кг/м ;
п
d – діаметр частинки, м;
С – безрозмірний коефіцієнт опору тиску.
m
Беручи до уваги закон руху (4.1) та умову y=h, де h – висота со-
левідвалу (м), було визначено дальність польоту частинки залежно

від її розміру, густини і швидкості вітру за формулою:

 h c 
L =V  + ln  2 . (4.9)


в
 c g 
Розрахунки за формулою (4.9) показали, що дальність пилового
розсіювання солевідвалами може сягати близько 3000 м.

Аналогічну методику було застосовано для моделювання розсію-
вання аерозолів, що виділяються різними промисловими об’єктами.
Розглядалася задача з такою постановкою: на суміш, що знаходиться
в трубі із заданою висотою під дією імпульсу частинки суміші вилі-

тають у вертикальному напрямку з деякою початковою швидкістю.
Треба визначити дальність польоту частинки суміші під дією вітру.
Результати дослідження підтвердили: відстань, на яку відносить-

ся вітром частинка, залежить як від висоти труби й швидкості вітру,
так і від густини та розмірів частинок, а саме: чим більші густина і роз-
мір частинок, тим ближче від джерела викидів вони будуть осідати.

100