Page 75 - 6607
P. 75

Дуже  важливу  роль  у  розподілі  уламкового  матеріалу  в
                            гляціально-морських  шельфових  відкладах  має  прилеглий
                            рельєф дна морів і їх берегів. На східних ділянках арктичного
                            шельфа  (море  Лаптєвих,  Східно-Сибірське  море,  які  більшу
                            частину  року  покриті  суцільним  малорухомим  льодом  та
                            оторочені  величезними  низовинами,  уламкового  матеріалу  в
                            сучасних  донних  осадках  майже  немає.  Лід  перешкоджає
                            розвитку водного хвилювання і вскаламучуванню осадків. Тут
                            формуються  ритмічно  шаруваті  і  стрічковошаруваті  товщі
                            глин,  в  яких  зустрічаються  поодинокі  гравійні  зерна,  окремі
                            гальки і дуже рідко – валуни.
                                   Фауна  в  товщі    гляціально-морських  шельфових
                            відкладів,  розвинутих  в  межах  північних  акваторій,  досить
                            різноманітна, хоча чисельно небагата. Це  залишки молюсків:
                            форамініфери  –  планктонні  і  донні  ,  зустрічються  по всьому
                            розрізу; остракоди, багата флора діатомових, як прісноводних
                            так  і  солоноводних;  різноманітні  також  спори  і  пилок.
                            Характеристика  молюсків  дає  важливу  інформацію  про
                            температуру води, глибини і солоність водойм.
                                   Головними  ознаками  гляціально-морських  шельфових
                            відкладів  є:  1)  закономірна  зміна  гранулометричного,
                            петрографічного і мінералогічного складу товщі по вертикалі і
                            за  простяганням;  2)  виражена  в  більшості  випадків
                            шаруватість  порід;  3)наявність  легкорозчинних  характерних
                            для    морського  середовища  солей;  4)  обкоченість  більшості
                            грубоуламкового  матеріалу;  5)  знахідки  сингенетичних  та
                            епігенетичних  конкрецій  і  комплексу  мінералів;  6)  ритмічна
                            будова  осадків,  що  відображає  неодноразове  підвищення  і
                            пониження рівня моря (трансгресії та регресії). До цих ознак
                            слід долучити велику потужність товщ в межах від декількох
                            десятків  до  100-300  м;  залягання  покрівлі  цих  осадків  на
                            певному гіпсометричному рівні, що фіксується часто як уступ
                            і представляє собою морську терасу.
                                   Комплекс  наведених  ознак  дозволяє  відрізнити
                            валуновміщаючі товщі континентальної морени від товщ, які
                            сформувалися в морських шельфових умовах.
                                   *  -  шельфові  осадки  арктичних  і  антарктичних  морів
                            тут  не  розглядаються,  вони  будуть  охарактеризовані  при
                            описуванні гляціально-морських шельфових відкладів.














                                                            73
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80