Page 74 - 6607
P. 74

3.  Кремнисто-глинисті  відклади  на  шельфі  мають
                            обмежене  поширення  і  відомі  тільки  в  найбільш  глибоких
                            його  ділянках  в  зоні  холодних  і  арктичних  морів.
                            Сформувалися  вони  за  рахунок  біохімічного  осідання  і
                            перевідкладання  кремнезему  із  панцирів  діатомей  і  скелетів
                            радіолярій.
                                   Ш е л ь ф о в і  п с е в д о а б і с а л ь н і  в і д к л а д и –
                            за  Д.  В.  Налівкіним  –  відклади  шельфу,  які  мають  ознаки
                            абісальних  відкладів.  Найбільш  відомі  серед  антропогенових
                            псевдоабісальних  відкладів  радіолярієві  і  діамітові  мули,
                            форамініферові вапнякові мули і тонкозернисті глинисті мули,
                            які  вміщають  фауну  пелагічних  форамініфер  і  діамітових
                            водоростей.  Всі  ці  породи  зустрічаються  в  розрізах
                            анторопогену помірного і холодного клімату.
                                   Підгрупа  гляціально  -  морських  шельфових  відкладів
                            встановлена  численними  океаногеографічними  експедиціями
                            на  екваторіях  арктичних  і  субарктичних  морів  Росії,  США  і
                            Канади, а  також островів Арктики і Антарктиди. Вони дали
                            величезний  фактични  й  матеріал,  що  дало  змогу  по-новому
                            оцінити  істинні масштаби розповсюдження на нашій планеті
                            льодовикових  і  льодовиково-морських  шельфових  осадків.
                            Цей тип осадків розвинутий на гігантській території шельфів,
                            а  також  на  величезних  територіях  Арктики  і  Субарктики
                            європейської  частини  Росії,  на  Алясці  і  Канаді,  на  островах
                            Північного Льодовитого океану і Арктичного басейну.
                                   Гляціально – морські антропогенові осадки покривають
                            на  шельфах  1/3  їх  площі  і  поряд  з  теригенними  осадками  є
                            найбільш розвинутими осадками шельфа на нашій планеті.
                                   Шельфові      (а   також    батіальні)    льодовикові     і
                            льодовиково-морські осадки антропогену утворюють потужні
                            (від  десятків  до  300-350м)  товщі  глин  і  суглинків,
                            нешаруватих  або  не  ясновиражених  шаруватих  темно-сірих,
                            сірих,  або  зеленувато-сірих  з  включеннями  грубоуламкового
                            матеріалу.
                                   Уламковий матеріал (від гравію і щебеню до валунів і
                            глиб)  привноситься  в  льодовиково-морські  відклади  в
                            основному  припайними  льодами.  Це  переважно  дрібні
                            обкочені, значно рідше кутуваті дрібні валуни, галька і гравій.
                            В льодовиково-морських айсбергових відкладах зустрічаються
                            окремі  крупні необкочені глиби, необкочені валуни  і  дресва.













                                                            72
   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79