Page 94 - 6606

фірном, а область його накопичення - фірновим полем. З
часом фірн ущільнюється, зерна замерзають і він
перетворюється у фірновий лід білого кольору завдяки
знаходженню в ньому бульбашок повітря. Із збільшенням
тиску фірновий лід перетворюється у прозорий кристалічний
льодовиковий або глетчерний лід бірюзового кольору. Зміна
кольору зумовлена видаленням з льоду бульбашок повітря.
3
Перетворення ці проходять протягом сотень років. Із 10 м
3
3
снігу утворюється 1 м глетчерного льоду. Якщо 1 м свіжого
3
снігу важить 85 кг, то маса 1 м глетчерного льоду - 909 кг.
Розміри і форма фірнового поля залежать від розмірів
зледеніння і рельєфу даної території. Найбільші розміри
мають області живлення великих материкових льодовиків
Гренландії та Антарктиди. Переважно це великі простори із
слабо випуклою поверхнею, покриті снігом. Межею між
областю живлення і льодовиком провести досить важко.
Моренні вали представлені переважно озами, зандрами
і друмлінами.
Ози - це лінійно витягнуті моренні гряди довжиною до
десятків кілометрів, шириною 40-100 м і висотою 20-30 м.
Іноді вони досягають висоти до 100 м. Переважно ози
закінчуються сплющеними конусами виносу, які часом
трапляються самостійно.
Зандри - це полого-хвилясті рівнини, що
розташовуються безпосередньо за зовнішнім краєм кінцевих
морен, тобто за межами розтягнутого льодовика.
Друмліни - це продовгуваті пагорби, які розташовані у
напрямі руху льодовика в районі накопичення основної
морени. Їх протяжність змінюється від декількох сотень
метрів до декількох кілометрів, а ширина - від 100 до 400 м.
Висота друмлінів не перевищує 45 м. Схили їх асиметричні. У
друмлінів можуть бути крутими схили, які звернуті як в
сторону руху льодовика, так і у протилежному напрямі.

94