Page 90 - 6606

Важливою класифікаційною ознакою озер є їх водний
режим. За цією ознакою всі озера діляться на стічні та
безстічні. Прикладом стічного озера є Байкал, куди впадає
багато річок і з якого витікає тільки р. Ангара. У безстічні
озера ріки тільки впадають і не витікають. Прикладом таких
озер можуть служити Каспійське та Аральське моря, куди
впадає багато річок, а витоку із озер немає.
Озера, як і ріки, у своєму розвитку мають відповідні
стадії. Розрізняють чотири стадії розвитку озер - юність,
зрілість, старість і згасання.
Геологічна і геоморфологічна робота озер полягає у
руйнуванні берегів, транспортуванні уламків, формуванні
озерних відкладів та нових форм рельєфу. Вона близька до
діяльності морів та океанів, але в значно менших масштабах.
Руйнівна робота озер порівняно невелика, оскільки вони
являють собою усталені водні системи. При порушенні
рівноваги між сушею і водою круті береги підмиваються і
обвалюються. Це спричиняє утворення озерних терас, які за
зовнішнім виглядом подібні до морських. Озерні течії
транспортують принесені в озеро уламки порід і відкладають
їх на дні озера. Тут проходить накопичування уламкових,
органогенних і хемогенних порід.
Уламкові осади озер в основному приносяться ріками.
Вони також утворюються при руйнуванні берегів та дна озера.
У літологічному відношенні уламкові осади переважно
виражені намулами, пісками, гравієм та галькою. При
ущільненні осадів утворюються пісковики, конгломерати,
брекчії тощо.
Органогенні осади озер в переважній більшості
представлені скупченням раковин та органогенних намулів. Із
цих осадів утворюються вапняки, горючі та бітумінозні
сланці, сапропелеве вугілля та інші корисні копалини.
Хемогенні осади накопичуються переважно в
безстічних озерах, де солоність води досягає 30 %. У сухий
період року вода в них випаровується і відбувається
випадання на дно озера солей. У результаті в озерах
формується глауберова сіль, гіпс, ангідрит, доломіти.
Озерні водойми у геологічному часі порівняно
недовговічні. Більшість з них на протязі тисяч років

90