Page 91 - 6606

заповнюються осадами і, заростаючи рослинністю,
перетворюються у болото.
Болотом називається ділянка земної поверхні з
надмірним зволоженням, на якій зростає специфічна
вологолюбна рослинність, розвивається болотний тип
ґрунтоутворення і, як правило, накопичується торф. Болота
надзвичайно широко розповсюджені на поверхні суші,
займаючи площу 175 млн гектарів.
Особливістю розвитку боліт є накопичення і
відмирання у водоймах залишків водяної рослинності.
Заростання водойм розпочинається у зоні літоралі з
поступового накопичення на дні відкладів решток рослин і
нижчих тварин, спричинюючи обміління водойм. Водяні
рослини просуваються до центру водойми, утворюючи
послідовно смуги або пояси з болотних, плаваючих або
занурених рослин. Завершується процес утворенням
суцільного рослинного покриву. Відмерла болотна
рослинність накопичується на дні водойми у великій
кількості, але внаслідок недостачі кисню піддається
неповному розкладанню. З цих напіврозкладених рослинних
залишків утворюється торф, який являє собою ущільнену,
збагачену вуглецем масу відмерлих залишків рослин.
У процесі свого розвитку болота утворюють болотні
відклади мінерального та органічного походження. До
болотних відкладів належать торфові поклади, болотні ґрунти,
відклади мулу та сапропелю.
Торфові поклади формуються в умовах
перезволоження та недостатнього доступу кисню при
заболочуванні суходолу та водойм і складаються з декількох
шарів, утворених рослинними угрупуваннями.
Болотні ґрунти формуються переважно внаслідок
заболочування суходолу в умовах тривалого або постійного
перезволоження. Найпоширеніші ґрунти низинних боліт (до
95 %), які займають заплавини та давні долини рік, притерасні
зниження, днища балок, тощо. Характерне підстилання
ґрунтового горизонту шаром торфу.
Торф - це органогенна гірська порода, утворена під
водою при недостачі кисню з відмерлих і неповністю
розкладених залишків рослин з домішками до 50 %
мінеральних компонентів. Колір його переважно бурий та

91