Page 97 - 6606
P. 97

Важливу  роль  у  зміні  клімату  Землі  могли  відіграти
                            тектонічні  рухи.  Вони  могли  переміщувати  континенти  з
                            однієї кліматичної зони в іншу, піднімати або опускати окремі
                            ділянки  земної  кори  тощо.  Все  це  призводило  до  зміни
                            клімату  на  багатьох  континентах.  Тому  зміна  клімату,
                            зумовлена  тектонічними  факторами,  могла  призвести  до
                            зледеніння Землі в широкому масштабі.
                                   Якщо  врахувати,  що  астрономічні  та  геологічні
                            фактори  можуть  діяти  одночасно,  то  при  сумуванні
                            односпрямованого  впливу  обох  цих  факторів  можуть
                            виникнути  різні  зміни  у  температурі,  достатній  для
                            чергування  льодовикових  та  міжльодовикових  періодів.  На
                            протязі  кожного  льодовикового  періоду  існував  свій  план
                            розташування зледенінь на земній поверхні. Зокрема, сучасну
                            епоху  для  Антарктиди,  Гренландії,  Шпіцбергена  можна
                            назвати  льодовиковою,  а  для  решти  території  Земної  кулі  -
                            міжльодовиковою.
                                   На  Східноєвропейській  рівнини  виділяють  чотири
                            зледеніння     четвертинного     віку:   окське,    дніпровське,
                            московське і валдайське. Льодовик наступав зі  Скандинавії  і
                            рухався на південний захід, південь і південний схід.
                                   Сезонне промерзання грунтів  характерне для  регіонів,
                                                                          0
                            де  середньорічна  температура  вища  0  С.  Промерзання
                            проходить взимку  на  глибину  до  декількох  метрів.  Підземні
                            води,  які  містяться  у  порах  і  тріщинах  гірських  порід,
                            замерзають  і  збільшують  свій  об'єм.  Розвивається  значний
                            тиск,  у  результаті  чого  поверхня  промерзлого  грунту
                            деформується.  Це  явище  називається  спученням  грунту.  У
                            літній  період  при  відтаненні  глинисті  породи,  які  містять
                            велику кількість вологи, втрачають свою міцність, розкисають
                            і  набувають  здатності  текти.  Цей  процес  називається
                            соліфлюкцією, тобто здатністю грунтів текти при відтаненні.
                                   Багаторічне  промерзання  грунтів  виникає  у  тих
                                                                                   0
                            районах,  де  середньорічні  температури  нижче  0  С.  Воно
                            проявляється  у  порах  і  тріщинах  гірських  порід  замерзлої
                            води  протягом  багатьох  століть.  Утворену  при  цьому  зону
                            мерзлих порід назвали зоною вічної мерзлоти.
                                   Застосування цього терміну через його невизначеність і
                            неоднозначність     П.В.    Швецовим       у   1955    р.   було
                            запропоновано замінити на криолітозону. Зараз дуже широко


                                                            97
   92   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102