Page 98 - 6606
P. 98

застосовується      поняття     "багаторічна      криолітозона",
                            "багаторічно-мерзлі  породи"  та  "багаторічна  мерзлота".  Із
                            названих  понять  найбільш  вдалим,  на  нашу  думку,  є  термін
                            "багаторічна  мерзлота",  хоч  і  він  не  відповідає  дійсності
                            природного  явища  промерзання  ґрунтів  і  гірських  порід,
                            оскільки  породи  з  від'ємними  температурами  виникають  і
                            зникають у процесі геологічного розвитку Землі.
                                   Багаторічно-мерзлі     породи     на   земній    поверхні
                                                    2
                            охоплюють 40 млн км   або майже 25 % суші. Вони займають
                            значну  частину  Євразії,  Північної  Америки,  повністю
                            Антарктиду  і  її  шельфову  зону,  всі  острови  Північного
                            Льодовитого океану і частину високогірних областей.
                                   На  багаторічній  мерзлоті  переважно  лежить  шар
                            ґрунту, який відтаює влітку і замерзає взимку. Він називається
                            діяльним  шаром.  Його  товщина  коливається  від  декількох
                            сантиметрів  до  5-7  м.  Вона  залежить  від  кліматичних  умов,
                            складу гірських порід, рослинного покриву, експозиції схилів
                            та інших факторів. Наприклад, у пісках і галечниках товщина
                            діяльного шару становить 2-4 м, а в торфяниках - 0,3-0,8 м. У
                            діяльному шарі проходять активні фізико-географічні процеси
                            зони багаторічної мерзлоти.
                                   У  районах  розвитку  багаторічної  мерзлоти  схилові
                            процеси  надзвичайно  активні,  хоча  вони  захоплюють
                            переважно  тільки  невеликий  за  товщиною  діяльний  шаp.
                            Найбільш  активним  руйнівним  процесом  на  схилах  гір  є
                            соліфлюкція – витікання перезволожених рідких і пластичних
                            порід по багаторічній мерзлоті. При цьому ґрунти насичується
                            вологою за рахунок танення наявного у ньому льоду.
                                   У  переважній  більшості  соліфлюкція  розвивається  на
                            схилах складених супісками, суглинками, пилуватими пісками
                            та  ін.  дрібно  уламковими  породами.  Названі  породи  мають
                            надзвичайно  велику  вологість,  а  тому  вони  різко  втрачають
                            свою  стійкість  при  сезонному  відтаненні  та  надлишковому
                            перезволоженні.
                                   Соліфлюкція розвивається в основному, на схилах гір,
                                                                      0
                            крутизна  яких  становить  від  8  до  15  .  На  схилах  меншої
                            крутизни  витікання  грунту  переважно  не  відбувається  через
                            його  велике  тертя  по  поверхні  нерозтоплених  порід.  На
                                                                               0
                            схилах,  кути  падіння  яких  перевищують  25  ,  дрібнозем



                                                            98
   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103