Page 57 - 6583

Збудження першого типу, як показують спостереження,
ні з кількісного (10 %), ні з якісного боку (дощові хмари
найчастіше бувають негативно полярними) не можуть
забезпечити циклічний перенос кількості електрики. Тому
найбільшу цікавість викликають грозові райони, характерні
своїми високими аномальними полями та інтенсивними
аномальними струмами провідності.

Рисунок 2.3 – Контур циклу перенесення зарядів

Відомо, що грозова хмара є електрично поляризованою
6
3
по вертикалі та має сторонню напругу   c близько 10 –10 кВ.
Така грозова хмара може служити електричним генератором в
атмосферному циклі та забезпечувати притік електричних
зарядів, що компенсують струми провідності в атмосфері. У
середньому кожна грозова хмара несе електричний заряд
порядку 10–50 К. Оскільки частота гроз для всієї земної кулі –
близько сотні в секунду, то грозових зарядів за числом
виявляється достатньо для створення необхідної величини
аномального струму (+1500 А).
Отже, з кількісної сторони грозові генератори цілком
забезпечують стаціонарне електричне та струмове поля в
атмосфері. Основною складністю цієї гіпотези є положення,
що грозова хмара має бути додатно полярною ( n  c – додатна;
нижня поверхня хмари від’ємна, а верхня – додатна).
Насправді нейтральна хмара в атмосферно-електричному полі
Землі стає від’ємно полярною і, дійсно, спостерігається значна
кількість від’ємно полярних грозових хмар. Але все ж таки
додатно полярна хмара утворюється під дією різних причин
(різниця температур і тисків, вертикальні конвекції повітря,
поле тяжіння), і їхня електрична енергія народжується завдяки
тепловій енергії Сонця.

57