Page 55 - 6583

u і u  :

j   u   u    u   ,

причому він вимушено вважає коефіцієнти  і  рівними
нулю для від’ємних зарядів.
Відомо, що поза межами обертального матеріального
нейтрального шару, згідно з класичним рівнянням Максвелла,
не мало б існувати власного електромагнітного поля; але за
розширеним рівнянням Сванна виходить, що додатні заряди,
які мають відцентрове прискорення, викликають електричний

струм, причому член  u дає вихідний радіальний струм, а

член  u – дотичний струм, що викликає намагнічування,
паралельне до осі обертання. У результаті в нейтронному шарі
відбувається зменшення  і виникають від’ємний заряд і

магнітне поле шару. Хоча коефіцієнти  і  отримуються
-19
одинакової величини, яка рівна 1,910 , для пояснення
від’ємного заряду земної кулі та геомагнітного поля все ж ця
гіпотеза є надуманою, бо вона не піддається
експериментальній перевірці та є теоретично
необгрунтованою. Крім того, вона не пояснює збереження
додатного заряду атмосфери.
Притік як аномальний струм провідності.
Розглянемо останню гіпотезу, за природою динамічну і яка
має надійну фактичну основу.
Відомо, що крім нормальних зон (нисхідні струми),
існують збуджені зони (висхідні струми). Розділяючи всю
земну поверхню на додатні зони S (зони збудження) і

від’ємні зони S (нормальні зони), маємо, що

I  I  0 ; I  П dS ; I   E dS .
    0   0 n
 S  S
Це означає, що якщо в нормальних зонах до Землі
підводиться додатний заряд (чи відводиться від’ємний), то в
збуджених зонах має відводитись доверху рівний йому
додатний заряд (чи відводитись від’ємний). Інакше кажучи,
має відбуватися таке циклічне перенесення кількості
електрики, щоб у нормальних зонах спостерігалось нормальне

55