Page 62 - 6583

саме: всюди спостерігається подвійне коливання з
екстремальними значеннями в моменти сходу та заходу
Місяця і в момент його верхньої та нижньої кульмінації
(проходження через меридіан спостерігача). Їхня амплітуда
1
близько 10 – 20 мке ( амплітуди геодобових варіацій); вона
15
збільшується в літні місяці та денний час і зростає з
переходом Місяця з апогею в перигей. Відмітимо також, що
вплив Місяця в моменти нового місяця та повного місяця стає
більше, ніж при решті фаз. Вважають, що місячнодобові
ваірації є результатом приливо-відливних коливань
іоносфери, породжуваних впливом Місяця.
Річні варіації.
Електричне поле. Річні варіації вертикальної
компоненти поля добре вивчені для середніх широт північної
півкулі; встановлені зимовий і літній максимуми ( E взимку
n
приблизно в три рази більше, ніж улітку). Взагалі вважають,
що в полярних і помірних зонах (0   60 ; 130   180 )
0
0
0
0
річний хід E має максимум під час зимового сонцестояння та
n
мінімум під час літнього сонцестояння. У широтній смузі
0   60 чітко виражений хід E дають найбільш північні і
0
0
n
південні станції: максимум у липні – серпні, мінімум у
листопаді – березні. З деякими обмовками приймають, що над
материками під час перигею (жовтень – березень) є
мінімальними в екваторіальній зоні та максимальними у
полярних зонах (а також над океанами), а під час апогею
(квітень – вересень) – навпаки.
Стосовно горизонтальної компоненти телуричного
поля можна помітити, що амплітуда його варіації зростає
влітку і зменшується взимку.
Магнітне поле. На основі багатолітніх спостережень
геомагнітного поля в його середніх місячних значеннях
відмічається річний період із незначною амплітудою (порядку
50 мкЕ). На річне коливання накладаються піврічні коливання
головно меридіальної компоненти (30 мкЕ) з екстремальними
значеннями біля моментів рівноднів і сонцестоянь.
Сонячно-активні варіації. Існує тісний зв’язок
поведінки змінного магнітного поля з сонячною активністю.

62