Page 51 - 6570

Економічна розвідка підрозділяється на три складові.
Макроекономічна розвідка - це збір інформації про:
‒ тенденцію економічного розвитку іноземних держав;
‒ енергетичні і сировинні ресурси;
‒ розроблені за кордоном технології;
‒ стан галузевих і регіональних ринків;
‒ діяльність значних корпорацій світу;
‒ функціонування фінансових систем та ін.
Основною особливістю макроекономічної розвідки є несподіваний факт ‒
значна її частина здійснюється цілком легально, і за своїм змістом вона подібна
до науково-дослідної роботи.
Економічна контррозвідка забезпечує припинення намагань іноземних
фірм і спецслужб добування торговельно-економічних і технологічних
таємниць, які мають значну цінність.
Мікроекономічна розвідка, яку проводять державні служби в інтересах
промислових корпорацій у боротьбі з іноземними конкурентами, є найбільш
делікатним напрямом у діяльності розвідувальних служб.
Крім традиційних методів розвідки, застосовують і різноманітні
дестабілізувальні методи: компрометація фірм; проникнення та дезінформація;
торпедування великих контрактів; доктрина «наведення мостів».
Компрометація фірм. Найчастіше приватні розвідувальні структури
готують компроментувальне досьє на промислові групи чи окремі фірми для
його продажу конкурентам.
Проникнення і дезінформація. Цей метод характеризується намаганням
вкоренитися в державні чи приватні структури з наміром одержати надійне
прикриття для своєї незаконної діяльності.
Для проникнення в стратегічні галузі промисловості використовують
метод участі акціонерів зацікавленої країни у загальній долі капіталу на той чи
інший проект стратегічного призначення. Може також практикуватися
збирання даних консультаційними фірмами, для чого розсилаються анкети, в
котрі включають пункти, відповіді на які можуть відкрити секрет виробництва
продукції.
Для дезінформації може використовуватися Internet, куди спеціально, з
певною метою, можуть заносити неправдиві технологічні дані.
Торпедування великих контрактів. Цей метод використовують великі
корпорації за участі уряду для укладення вигідних контрактів з іншою країною
(чи перехоплення потрібного контракту, що його мали укласти певні країни),
знаходячи для цього слабкі безвихідні сторони, такі наприклад, як вимога
негайно погасити заборгованість тощо.
Доктрина «наведення мостів» ‒ передбачає надання гуманітарної та
іншої допомоги для широкомасштабного проникнення в країну. При цьому
акцентують на підключенні до програм допомоги науковим інститутам, що
займаються опитуванням суспільної думки, економічними та соціальними
дослідженнями. Це допомагає дістати більш чітке уявлення про політичні та

50