Page 10 - 6569
P. 10
Дія травмонебезпечних чинників призводить до травм або загибелі
людей, часто супроводжується осередковими руйнуваннями природного
середовища і техносфери. Для дії таких чинників характерні значні матеріальні
втрати.
Дія шкідливих чинників тривала, вона чинить негативний вплив на стан
здоров'я людей, призводить до професійних або регіональних захворювань.
Впливаючи на природне середовище, шкідливі чинники призводять до
деградації представників флори і фауни, змінюють склад компонент біосфери.
За високих концентрацій шкідливих речовин або за високих потоків
енергії шкідливі чинники за характером своєї дії можуть наближатися до
травмонебезпечних дій.
Аксіома 6. Захист від техногенних небезпек досягається вдосконаленням
джерел небезпеки, збільшенням відстані між джерелом небезпеки і об'єктом
захисту, застосуванням захисних заходів.
Зменшити потоки речовин, енергій або інформації в зоні діяльності
людини можна, зменшуючи ці потоки на виході з джерела небезпеки (або
збільшенням відстані від джерела до людини). Якщо це практично
нездійсненно, то потрібно застосовувати захисні заходи: захисну техніку,
організаційні заходи тощо.
Аксіома 7. Компетентність людей у світі небезпек і способах захисту від
них – необхідна умова досягнення безпеки життєдіяльності.
Широка і зростаюча гамма техногенних небезпек, відсутність природних
механізмів захисту від них – все це потребує набуття людиною навичок
виявлення небезпек і застосування засобів захисту.
1.5 Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Безпека життєдіяльності – це наука, що вивчає проблеми безпечного
перебування людини в середовищі – природному, техногенному, соціальному, в
процесі різних видів її діяльності.
В основі безпеки життєдіяльності лежать найбільш загальні закони
природи, передусім такі філософські закони як закон причин та наслідків.
Кожна подія (наслідок) у нашому світі має свою причину.
Сучасна теоретична база безпеки життєдіяльності має містити:
– методи аналізу небезпек, що генеруються елементами системи
«людина-середовище»;
– основи комплексного опису несприятливих чинників у просторі і часі з
урахуванням можливості їхньої кумулятивної дії на людину;
– основи формування початкових показників безпеки до створюваних
елементів техносфери з урахуванням її стану;
– основи управління безпекою системи «людина-середовище» на базі
моніторингу (показників) небезпек та застосування найефективніших заходів і
засобів захисту;
9