Page 8 - 6569

заходів щодо забезпечення безпеки життєдіяльності, зниження індивідуальних,
корпоративних, державних і глобальних ризиків.
Значне місце в безпеці людини посідають соціальні фактори, такі як
рівень загальної культури суспільства, добробуту, обслуговування, побутові
умови, звичаї, поведінкові переваги, моральна та емоційна характеристики.
Однією з форм небезпек є процеси, пов'язані з духовно-моральною
(культурною) безпекою суспільства. Основою культури безпеки
життєдіяльності є моральні цінності, в яких закріплені як вимоги до
особистості, так і безумовні норми поведінки в суспільстві та природі.
Культура безпеки життєдіяльності поліфункціональна. Вона, по-перше,
об'єднує процеси створення та засвоєння цінностей (виконує аксіологічну
функцію). По-друге, є системою якостей, які є регулятором ефективності
застосування знань, умінь і навичок безпечної поведінки (здійснює регулятивну
функцію). По-третє, виконує нормативну функцію.
Можна визначити поняття «культура безпечної життєдіяльності» як стан
громадської організації людини, що забезпечує відповідний рівень її безпеки
під час діяльності. Культура безпеки особистості включає низку компонентів,
серед яких – мотивація, і досвід самовдосконалення готовності до безпечної
життєдіяльності.

1.4 Аксіоми безпеки життєдіяльності

Результат впливу чинника (експозиції дії потоку речовини, енергії та
інформації, або їхнє поєднання) на об'єкт залежить від властивостей і
параметрів потоку, а також від властивостей об'єкта.
Змінюючи величину будь-якого потоку від мінімально значущої до
максимально можливої можна пройти ряд характерних станів взаємодії в
системі «людина – середовище життєдіяльності»:
– комфортний (оптимальний), коли потоки відповідають оптимальним
умовам взаємодії, створюють оптимальні умови діяльності і відпочинку;
передумови для вияву щонайвищої працездатності;
– допустимий, коли потоки, впливаючи на людину і середовище
життєдіяльності, не чинять негативного впливу на здоров'я, але призводять до
дискомфорту, знижуючи ефективність діяльності людини. Дотримання умов
допустимої взаємодії забезпечує неможливість виникнення і розвитку
необоротних негативних процесів у людини і в середовищі життєдіяльності;
– небезпечний, коли потоки перевищують допустимі рівні і чинять
негативний вплив на здоров'я людини, сприяючи за тривалої експозиції її
захворювання, або призводять до деградації природного середовища;
– надзвичайно небезпечний, коли потоки високих рівнів за короткий
період часу можуть завдати травми людині чи навіть призвести до її летального
результату, спричинити руйнування в природному середовищі.

7