Page 15 - 6569
P. 15

2.2 Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ

                                                         Землетруси
                   Землетруси  –  коливання  земної  кори,  що  виникають  у  результаті
            природних  геологічних  процесів:  руху  тектонічних  плит,  вулканічної
            діяльності,  обвалів  підземних  пустот,  внаслідок  падіння  на  поверхню  землі
            великих  космічних  тіл,  а  також  під  час  потужних  підземних  та  наземних
            вибухів, зокрема під час проведення ядерних випробувань. Тому, залежно від
            причин та місця виникнення, землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні,
            обвальні і моретруси.
                   Землетруси охоплюють великі території і характеризуються руйнуванням
            будівель  та  споруд,  масовою  загибеллю  людей  під  уламками  споруд,
            виникненням  масових  пожеж  і  виробничих  аварій,  затопленням  населених
            пунктів  та  цілих  районів,  провалом  населених  пунктів  під  час  обвальних
            землетрусах,  руйнуванням  і  змиванням  населених  пунктів  хвилями  цунамі,
            негативною психологічною дією.
                   Осередки  землетрусів  перебувають  переважно  на  глибині  30–60  км,  а
            інколи  сягають  глибини  700  км,  їх  називають  центром  (гіпоцентром),  а
            проекцію гіпоцентру на поверхню землі – епіцентром землетрусу.
                   Від  центру  землетрусу  у  всіх  напрямках  землі  поширюються  сейсмічні
            хвилі  (пружні  коливання),  що  згасають  із  відстанню,  тому  інтенсивність
            землетрусу  на  поверхні  землі  залежить  від  енергії,  що  вивільняється  в

            гіпоцентрі землетрусу та відстані до нього, зменшуючись до периферії.
                   Коливання земної кори спостерігаються у вигляді поштовхів, кількість і
            проміжки часу між якими залежать від великої кількості причин і можуть бути
            різними.
                   Основні  параметри,  що  характеризують  силу  і  характер  землетрусу  –
            магнітуда, глибина осередку та інтенсивність енергії на земній поверхні.
                   Магнітуда (М) – міра загальної кількості енергії, що випромінюється під
            час  сейсмічного  поштовху  у  формі  пружних  хвиль.  Вона  залежить  лише  від
            внутрішніх причин, що спричинили землетрус.
                   Існує  велика  кількість  сейсмічних  шкал.  В  Україні  використовують
            європейську 12-бальну шкалу МБК-64 (табл. 2.1). Ця шкала характеризує силу
            землетрусу,  тобто  ступінь  збитків  і  руйнувань  у  певному  місці  на  поверхні
            Землі, спричинених тим чи іншим землетрусом.








            Таблиця  2.1  -  Характеристика  землетрусу  за  дванадцятибальною  системою
            МБК-64

                                                           14
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20