Page 12 - 6569

– експертний – направлений на пошук відмов і їхніх причин. При цьому
створюється спеціальна експертна група, до складу якої входять різні фахівці,
що дають висновок.
– реєстраційний – полягає у використовуванні інформації про підрахунок
конкретних подій, витрат яких-небудь ресурсів, кількості жертв.
– органолептичний – використовують інформацію від органів чуття
людини (зору, дотику, нюху, смаку та ін.).
Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для
оцінювання ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою
небезпеки є ступінь ризику. Небезпеки характеризуються потенціалом, якістю,
часом існування або дії на людину, ймовірністю появи, розмірами зони дії.
Потенціал виявляється з кількісного боку, наприклад рівень шуму, запиленість
повітря, напруга електричного струму. Якість відображає його специфічні
особливості, що впливають на організм людини, наприклад частотний склад
шуму, дисперсність пилу, рід електричного струму.
Застосовують чисельні, бальні та інші прийоми квантифікації. Мірою
небезпеки може виступати і кількість потерпілих.
Іншою мірою небезпеки може бути збиток для навколишнього
середовища, який тільки частково може бути виміряний економічно (в
основному через витрати на ліквідацію наслідків). Найпоширенішою оцінкою є
ризик-ймовірність втрат при діях, пов'язаних із небезпеками.

1.7 Класифікація надзвичайних ситуацій

Небезпеки класифікують за: походженням; сферою проявлення;
локалізацією; шкодою; наслідками; часом проявлення; структурою; характером
дії таким чином:
– за природою походження: природні, техногенні, антропогенні,
екологічні, змішані;
– виробничі небезпеки: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні,
організаційні;
– за місцем локалізації у навколишньому середовищі: атмосферні,
гідросферні, літосферні;
– за сферою діяльності людини: побутові, виробничі, спортивні,
військові, дорожньо-транспортні тощо;
– за видом завданого збитку: соціальний, технічний, економічний,
екологічний тощо;
– за характером дії на людину: активні (чинять безпосередню дію на
людину шляхом притаманних їм енергетичних ресурсів); пасивно-активні (що
активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, нерівності
поверхні, ухили, підйоми, незначне тертя між дотичними поверхнями та ін.);
пасивні – виявляються опосередкованими (до цієї групи належать властивості,
пов'язані з корозією матеріалів, накипом, недостатньою міцністю конструкцій,
11