Page 8 - 6568

лише локальними заходами стосовно "приведення до ладу" окремих
порушених ділянок, а передбачає комплексне перетворення порушених

земель у загальній системі заходів щодо оптимізації техногенних
ландшафтів.
На сучасному етапі розвитку продуктивних сил суспільства багато
вітчизняних і зарубіжних учених рекультивацію порушених земель
розглядають як комплексну проблему відновлення продуктивності та
реконструкції ландшафтів, порушених промисловістю, створених на місці
"промислових пустель" нових культурних ландшафтів.
Державний стандарт "Охорона природи. Рекультивація земель. Терміни
і визначення" трактує рекультивацію як комплекс робіт, спрямованих на
відновлення продуктивності та народногосподарської цінності земель, а
також поліпшення умов навколишнього середовища.
На думку Б.П. Колесникова (1974), науково-технічну основу
рекультивації земель становить комплекс таких біологічних і географічних
наук, як ландшафтознавство та біогеоценологія, геоботаніка та екологія
рослин, ґрунтознавство та агрохімія, лісівництво та фітомеліорація.
С.С. Трофимов (1974) вважає, що теоретична основа рекультивації
повинна опиратися на біологічний, екологобіо-ценотичний і біохімічний
фундамент, тому що порушення земель у процесі гірничих робіт відбувається
хаотично та стихійно і за характером супроводжується катастрофічним
знищенням не тільки раніше існуючого природного ландшафту, але й
геологічного фундаменту на глибину до декількох десятків і навіть сотень
метрів.
Л.В. Моторина і В.О. Овчинников (1975) досить справедливо звертають
увагу на те, що неточність у термінології може призвести до серйозних
помилок. На їхню думку, підміна поняття "рекультивація" терміном
"фітомеліорація" зводить весь складний процес до однієї із завершених
стадій рекультивації. Вони вважають, що поняття рекультивації ґрунтів і
порід є не цілком правомірним, оскільки об'єкти рекультивації - це не тільки
ґрунти, яких на порушених ділянках може й не бути, і не гірські породи, а
порушені землі в цілому.
Таким чином, рекультивація земель - це здійснення різноманітних
робіт, метою яких є не тільки часткове перетворення природних
територіальних комплексів, порушених промисловістю, але й створення на їх
місці ще більш продуктивних і раціонально організованих елементів
культурних антропогенних ландшафтів, тобто в кінцевому рахунку
оптимізація техногенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього
природного середовища.
В останні роки рекультивація земель входить до програми "Людина і
природа" і порушує досить складні питання медико-біологічного характеру,
які пов'язані з розвитком і запобіганням різним захворюванням, що
призводять до інвалідності та передчасної смерті.
Враховуючи це, в основу теорії рекультивації порушених земель
повинна бути покладена концепція просторової локалізації та нейтралізації
шкідливих впливів відкритих гірничих робіт на довкілля і створення умов