Page 11 - 6568

• санітарно-гігієнічний
• будівельний.

Сільськогосподарський напрям рекультивації має перевагу поширення
у сільськогосподарських районах із сприятливими грунтово-кліматичними
умовами в густо населених районах з низькою часткою ріллі на душу
населення і з наявністю родючих ґрунтів або потенційно родючих
розкривних порід. Передусім для цієї мети використовують невисокі відвали
розкривних порід, на яких без значних витрат можна провести
гірничотехнічну рекультивацію, котра передбачала б нанесення на поверхню
відвалів шару родючого ґрунту або потенційно родючих розкривних порід.
Лісогосподарськийнапрямрекультивації має перевагу поширення в
лісовій зоні з метою збільшення лісового фонду або в умовах складного
технологічного рельєфу, де неможлива сільськогосподарська рекультивація.
Водогосподарський напрям рекультивації передбачає використання
кар'єрних виїмок та інших техногенних знижень для різноманітних
водоймищ, у тому числі рибницьких, а також для плавальних басейнів та ін.
Рекреаційний напрямрекультивації доцільний поблизу великих
населених пунктів у поєднанні з водогосподарською рекультивацією. Для
цієї мети можуть бути використані внутрішні та зовнішні відвали розкривних
порід, які малопридатні для сільськогосподарської рекультивації.
Санітарно-гігієнічний напрямрекультивації можливий в усіх зонах
поблизу населених пунктів і промислових підприємств у випадку
необхідності біологічної або технічної консервації порушених земель, які
негативно впливають на навколишнє природне середовище або
рекультивація яких з подальшим використанням рекультивованих земель у
народному господарстві неефективна.
Будівельнийнапрям рекультивації передбачає приведення порушених
земель до стану, придатного для промислового і цивільного будівництва.
Його можна використати поблизу населених пунктів будь-якої зони на
породах, які за своїми фізико-механічними властивостями відповідають
будівельним нормам і правилам (БНП).
Вибір виду й напряму рекультивації визначається природно-
економічними умовами і в більшості випадків диктується тим, які землі були
порушені в процесі розробки корисних копалин та як вони раніше
використовувалися.
Наприклад, не можна однаково підходити до вибору виду рекультивації,
якщо розробками родовищ порушені родючі чорноземи і малогумусні,
безструктурні підзолисті або дерново-підзолисті ґрунти. Отже, вже сама
ґрунтова характеристика значною мірою підказує, які треба приймати
рішення. Аналогічну допомогу під час вибору виду й напряму рекультивації
можуть надати такі показники, як ступінь і вид засолення, рівень ґрунтових і
підгрунтових вод, спосіб розробки родовища та ін.
Ефективність рекультивації значною мірою залежить від строків і якості
її проведення. При цьому треба врахувати, що відповідальність за своєчасну
гірничотехнічну рекультивацію і передачу земель в належному стані, які
звільнилися після завершення робіт із добування сировини, покладається на