Page 12 - 6545

вимог , що торкаються кадрового, науково-методичного і матеріально-
технічного забезпечення.
Ліцензована спеціальність – спеціальність відповідного
освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад
певного типу визнаний здатним здійснювати освітню діяльність,
пов'язану з отриманням вищої освіти і кваліфікації.
Навчальний елемент (дидактична одиниця) – мінімальна доза
навчальної інформації, яка зберігає властивості навчального об'єкту.
Навчальний об’єкт – об'єм навчальної інформації, яка має
самостійну логічну структуру і зміст і дає можливість оперувати цією
інформацією в процесі діяльності мислення.
Учбовий план – нормативний документ вищого навчального
закладу, який складається на основі освітньо-професійної програми і
структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік і об'єм
навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми
проведення навчальних занять і їх об'єм, графік учбового процесу,
форми і способи проведення поточного і підсумкового контролю.
Навчальна дисципліна (у вищому навчальному закладі) –
педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності,
закони, теорію, методи і т.д. якої-небудь галузі діяльності (або
сукупності галузей діяльності) з визначенням необхідного рівня
сформованості для тих, хто вчиться, певної сукупності умінь і навиків.
Кредит – система змістовних модулів, які з урахуванням
засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно
психофізичних норм засвоєння при використовуванні форм, методів і
способів навчання), можуть бути засвоєні за 54 години навчального
часу (сума годин аудиторної і самостійної роботи студента за тиждень).
Змістовний модуль – система навчальних елементів, які з'єднані
по ознаці відповідності певному навчальному об'єкту.
Напрям підготовки по професійному напряму у вищій освіті –
група спеціальностей із спорідненим змістом освіти.
Нормативний термін навчання – це встановлений освітньо-
професійною програмою термін викладання нормативної або
вибіркової частини змісту освітньо-професійної програми для
стаціонарної форми навчання.
Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою
освітою, які відображають її компетентність, ціннісні орієнтації,
соціальну спрямованість і зумовлюють здатність задовольняти як
12
особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства.
Рівень якості вищої освіти – це відносна характеристика якості