Page 48 - 6544
P. 48

такі  різні  за  своєю  природою  соціальні,  екологічні  і  технологічні
                           системи. Це, на наш погляд, надзвичайно важливо, оскільки сучасний
                           світ  щойно  перетнув  межу  тисячоліть  на  тлі  кардинальних  змін  в
                           екологічній,   соціально-економічній     і    політичній    сферах.
                           Першоджерелами      цих     змін    стали    процеси,     породжені
                           незбалансованістю  системи  «суспільство  –  навколишнє  середовище».
                           Виходячи  з  цього,  питання  щодо  визначення  окремих  складових
                           зазначеної  системи,  параметрів,  які  роблять  їх  подібними  або
                           відмінними, є своєчасними і актуальними.

                                       9.2 Загальні визначення природних систем
                                Безпека  людини  та  навколишнього  середовища  –  ключові  по-
                           няття,  які  витікають  із  способу  та  сфери  життєдіяльності  людини.  Ці
                           поняття є складними категоріями, які охоплюють безпосередньо життя
                           і  діяльність  людини  у  взаємодії  з  навколишнім  її  середовищем
                           (природним  і  штучним).  Проблеми,  що  постають  сьогодні  в  цьому
                           плані,  потребують  термінового  вирішення,  а  для  цього  потрібні  нові,
                           більш досконалі уявлення про навколишній світ.
                                Межу  попередніх  століть  (XIX-XX  ст.)  людство  відзначило
                           досягненнями у сфері механіки і термодинаміки. Початок XXI сторіччя
                           людина  відзначає  динамічним  розвитком  знань,  насамперед  у  сферах
                           інформатики,   біології,   біохімії,   біофізики,   генної   інженерії,
                           мікробіології, фізичної хімії тощо, та виявленням все нових «цеглин», з
                           яких утворені природні системи.
                                На  думку  вчених,  світ  постає  як  велика  споруда,  поверхи  якої
                           заповнюються  самостійно,  тобто  шляхом  самоорганізації,  мають
                           індивідуальні  риси, але  будуються  за  єдиним планом  і  функціонують
                           подібним  чином.  Саме  ці  напрацювання  стали  передумовою
                           зародження  загальної  теорії  систем,  що  ґрунтується  на  двох
                           теоретичних положеннях:
                                •  Системності,  яка  визначає,  що  сукупність  взаємопов'язаних
                           складових (об'єктів) повинна мати додаткові властивості.
                                •  Однаковості  системних  проявів,  які  можуть  бути  властиві
                           утворенням  різної  фізичної  природи  –  неорганічної,  органічної,
                           соціальної.
                                На  сьогодні  існує  загальне  визначення  системи  як  цілого,  що
                           складається з ряду окремих часток і має порядок, зумовлений певним
   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53