Page 126 - 6544
P. 126

Санітарно-захисні зони – це ділянки землі навколо підприємств,
                           які створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств
                           на здоров'я людини.
                                Їх  розташовують  з  підвітряного  боку  підприємств  і  засаджують
                           деревами  й  чагарниками.  Вони  мають  вигляд  парків  чи  лісопарків.  У
                           цих  зонах  можна  розміщувати адміністративно-службові  приміщення,
                           склади, гаражі, депо, лазні, торгові центри.
                                Залежно  від  шкідливості  забруднювачів,  що  викидаються,  й
                           можливості їх очистки кожне підприємство відносять до того чи іншого
                           класу шкідливості. Відповідно до цього за розмірами розрізняють п'ять
                           класів СЗЗ:
                                1-й  –  1000  м;  до  першого  класу  належать  такі  виробництва,  як
                           хімічні,   нафтопереробні,   паперово-целюлозні   та   металургійні
                           комбінати, алюмінієві та мідеплавильні заводи;
                                2-й  –  500м;  до  другого  –  цементні,  акумуляторні,  гіпсові,
                           вапнякові та азбестові заводи,
                                3-й  –  300м;  до  третього  –  керамзитові,  скловатові  заводи, ТЕЦ,
                           заводи залізобетонних виробів, асфальтобетонні, кабельні, брикетні;
                                4-й  –  100м;  до  четвертого  –  підприємства  металообробної
                           промисловості, машинобудівні заводи, електропромисловість;
                                5-й  –  50м;  до  п'ятого  –  підприємства  легкої  промисловості,
                           консервні, електролампово-ліхтарні заводи тощо.
                                Санітарно-захисні  зони  не  повинні  використовуватися  для  роз-
                           ширення виробництва, розміщення шкіл, зон відпочинку, лікарень. Ці
                           зони  мають  бути  озеленені  й  упорядковані.  Нині  під  час  планування
                           міст зеленим зонам і СЗЗ приділяється особлива увага: не менше 50 %
                           території міста мусить бути зеленою, а ширина СЗЗ збільшується до 5-
                           10 км, причому в цих зонах висаджують переважно пилостійкі дерева
                           та  дерева,  що  мають  бактерицидні  властивості  (біла  акація,  береза,
                           канадська тополя, шовковиця, дуб, грецький горіх, сосна, піхта, бузина,
                           золотиста смородина, дрібнолиста липа та ін.).
                                Під  час  оцінки  екологічних  ситуацій  з  складання  екологічних
                           карт  користуються  такими  поняттями,  як  екологічне  навантаження,
                           рівень техногенного навантаження.
                                Розрізняють кілька видів екологічних ситуацій:
                                Критичні.  Прикладом  критичних  екологічних  ситуацій  можуть
                           бути  30-кілометрова  зона  ЧАЕС,  райони  Аральського  та  Азовського
   121   122   123   124   125   126   127   128   129   130   131