Page 71 - 6533
P. 71

Загальнотеоретична не інформативність цих характеристик полягає
                            в ландшафтному підході до їх визначення. ГДК не враховують головного
                            принципу техногенної міграції — когерентності, тому цілком виправданим є
                            уявлення більшості дослідників про їхню недостовірність.
                                   Визначення  меж  техногенного  екологічного  ризику,  що  є
                            найсуттєвішим  компонентом  визначення  межі  деградації  ландшафту,
                            пов'язане  передусім  з  кількісними  параметрами  хімічного  складу  його
                            компонентів (в ідеальному варіанті) або таксономічними угрупованнями
                            ландшафтів  природного  ряду  міграції  (не  порушених  техногенними
                            процесами), які прийнято називати фоновими.
                                   Визначення фонових характеристик компонентів ландшафтів —
                            одне  з  актуальних  питань  усіх  напрямів  екології,  але  вирішити  його
                            можливо лише в межах екологічної геохімії.
                                   Перевищення  достовірного  фонового  рівня  хімічного  показника
                            (фізико-хімічних характеристик, бактеріологічних параметрів, мікро- або
                            макроелементів  та  ін.)  і  одного,  і  цілого  комплексу  вказує  на  перехід
                            ландшафту зі стану природного з біогенним рядом міграції до природно-
                            техногенного або суто техногенного з техногенним рядом міграції.
                                   Розраховані  на  окремих  територіях  фонові  характеристики
                            ландшафтів  за  методом  аналогії  переносять  на  ландшафти  території
                            дослідження.  Виникнення похибки у розрахунках найчастіше пов'язано,
                            по-перше,  з  неврахуванням  атмосферних  викидів,  по-друге  —  з
                            недостатньою  деталізацією  ландшафтної  та  ландшафтно-геохімічної
                            структури, що може зумовити некоректне використання методу аналогій і
                            недостатню  достовірність  кінцевих  результатів  ландшафтно-екологічних
                            досліджень.

                                                   Самоочищення ландшафту
                                   Один з різновидів стійкості — самоочищення ландшафту від
                            забруднення.
                                   Самоочищення  —  сукупність природних процесів  знешкодження
                            речовин, елементів і домішок, що потрапили у довкілля або живі організми.
                            Тривалість у часі самоочищення змінюється в широких інтервалах залежно
                            від характеру біотичного та абіотичного складників ландшафту — у бідних
                            екосистемах  півночі  самоочищення  відбувається  дуже  повільно.
                            Самоочищення  геосистеми  посилюється  з  підвищенням  температури
                            повітря  і  є  вищим  у  південних  ландшафтах.  З  поступовим  глобальним


                                                           71
   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76