Page 67 - 6533

механізмами стійкості, а за виглядом дії. Здатність до самоочищення від
забруднень може бути віднесена до пружності (якщо забруднення не
зумовило великих перебудов у геосистемі) або до відновлюваності
(якщо забруднення призвело до виходу геосистеми за межі
інваріанта).
Виокремлені форми і види стійкості геосистем посідають
певне місце в системі складних механізмів забезпечення стійкості
геосистем під час дії зовнішнього чинника, а також відіграють
певну роль у формуванні стійкості кожної конкретної геосистеми.
Тобто можна говорити про існування співвідношення між формами
стійкості геосистем і зовнішніми навантаженнями.
Ці закономірності мають велике значення під час завдання
норм антропогенних дій і їх екологічного контролю. Норми повинні
бути диференційовані залежно від того, яку форму (вигляд) стійкості
треба зберегти (реалізувати) за певного виду функціонального
використання геосистеми.

Визначення стійкості геосистемдо чинника антропогенно-
техногенного тиску
Антропогенний і техногенний вплив на ландшафт здатен
викликати деградацію його компонентів або їхніх сполучень
(руйнування або суттєве порушення природних екологічних зв'язків,
що зумовлюють обмін речовин та енергії в межах геоекосистеми).
Деградація структури ландшафту загалом — крайній ступінь зміни
структури ландшафту, що виявляється у суцільній втраті здатності
відповідної території виконувати відновні функції. Суцільна
деградація ландшафту починається з деградації одного компонента і
поступово охоплює всі інші. Найчастіше негативні зміни
ландшафту починаються з деградації грунтів.
За обсягом викидів одне з перших місць посідають
автотранспорт і теплоенергетика, поставляючи в атмосферу
продукти згорання викопного палива (вугілля, нафти, газу) і їхніх
похідних (мазуту, бензину та ін.). Основні забруднювачі — оксиди
вуглецю й азоту, сірчистий ангідрид, пил. нафтопродукти, токсичні
важкі метали (свинець, кадмій, ртуть, цинк та ін.) і поліциклічні
ароматичні вуглеводні (ПАВ).

67