Page 69 - 6533
P. 69

Розвіювання матеріалу звалищ і просочування стоків ведуть до забруднення
                            навколишніх ґрунтів, поверхневих і підземних вод.
                                   За  законами  техногенної  міграції  забруднення  одного  з
                            компонентів  ландшафту  впливає  на  хімічний  стан  усіх  інших,
                            зумовлюючи їхнє забруднення.
                                   Стійкість  ландшафту  до  антропогенно-техногенного  впливу
                            визначається  його  здатністю  протистояти  цьому  впливу  та  зберігати
                            нормальне функціонування (здатність до відновлення після припинення
                            техногенного впливу та повернення зі зміненого стану до нормального
                            режиму функціонування).
                                   Відновлення  та  самоочищення  компонентів  ландшафтів  —
                            початкова  фаза  відновлення  і  біогенезу,  і  природних  ресурсів.
                            Актуальність питань відновлення та самоочищення екосистем пов'язана з
                            глобалізацією антропогенно-техногенного впливу на довкілля та потреби
                            побудови науково обґрунтованих стосунків з довкіллям. Це усвідомлення
                            антропогенно-техногенної стійкості ландшафту порушує питання про її
                            оптимізацію.  Оптимізація  цих  процесів  базується  на  результатах
                            моніторингу та геоекологічному прогнозуванні стану довкілля.
                                   Завдання    ландшафтно-екологічного    прогнозування    —
                            узагальнення інформації про рівень стійкості ландшафту, умови та динаміку
                            процесів  самоочищення.  Однак  отримання  саме  цієї  інформації  є
                            найскладнішою  і  недостатньо  розробленою  частиною  прогнозування.
                            Складність питання полягає у визначенні комплексного граничного стану
                            ландшафту, що є межею його можливостей до самоочищення та збереження
                            всіх  популяцій  живих  організмів  за  умов  відновлення  ландшафту.
                            Комплексність її оцінки в межах ландшафту полягає і в потребі врахування
                            стану біотичного та абіотичних складників кожного компонента ландшафту, і
                            всіх  векторів  антропогенно-техногенного  впливу,  враховуючи  їхній
                            синергізм.
                                   Поняття стійкості ландшафту до антропогенно-техногенного
                            навантаження в межах того чи того виду господарської діяльності
                            стикається  з  визначенням  межі  екологічного  ризику  ландшафту.
                            Існує  мінімальна  величина  зовнішнього  впливу,  що  зумовлює
                            відмову  екосистеми,  —  це  потенціал  саморегуляції  природно-
                            територіального комплексу або ландшафту.





                                                           69
   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74