Page 66 - 6533
P. 66

а)     не реагувати на дії; б)   змінюватися,   але   в   межах
                            інваріанта; в)   зазнавати  порушення  структури  і  виходити  за  межі
                            інваріанта.
                                   Після виходу за межі інваріанта геосистема в одних випадках може
                            відновити свій колишній стан, в інших це повернення неможливе.
                                   Відсутність  реакції  геосистеми  на  зовнішню  дію  може  бути
                            пов'язана з її малою чутливістю до цього виду дії через слабкі внутрішньо-
                            системні зв'язки або велику незбіжність характерного часу чинника, що
                            впливає  на  геосистеми,  і  самої  геосистеми.  У  цьому  разі  логічніше
                            говорити не про стійкість геосистем (таку форму стійкості зрідка називають
                            інертністю),  а  псевдостійкість,  оскільки  геосистема  залишається
                            незмінною тому, що вона просто не випробує дій (Бокам, Бобра, Личак).
                                   Якщо  геосистема  залишається  в  межах  інваріанта,  можна
                            говорити про стійкість у класичному вигляді. Коли геосистема виходить
                            за  межі  інваріанта,  то  надалі  вона  повертається  в  колишній  стан  або
                            перестає існувати в колишньому вигляді, оскільки зміна інваріанта — це
                            формування нової геосистеми.
                                   Стійкість у класичному виразі ділиться на два типи: пружність і
                            відновлюваність.
                                   Під  пружністю  розуміють  здатність  геосистем  протистояти
                            зовнішнім  діям, зберігаючи структуру  і характерні риси функціонування.
                            Організованість  геосистем  зберігається  в  одних  випадках  за  рахунок
                            внутрішніх ресурсів, пов'язаних з буферними системами, в інших — за
                            рахунок  зовнішніх  меж,  мембран,  бар'єрів.  Тому  можна  розрізняти
                            буферну  пружність  і  бар'єрну  пружність.  Хоча  треба  зазначити,  що  не
                            завжди можна провести між ними чіткі межі.
                                   Відновлюваність  —  це  здатність  геосистеми  повертатися  до
                            первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника.
                            Час  відновлення  первинного  стану  геосистеми  може  бути  різним:  від
                            кількох  годин  (наприклад,  відновлення  нормального  стану  атмосфери
                            після  залпового  атмосферного  викиду  забруднювальних  речовин)  до
                            багатьох сотень років (наприклад, відновлення ландшафтів субполярного
                            поясу після їхньої антропогенної деградації).
                                   Якщо відновлення геосистеми не відбувається, це означає, що її
                            запас стійкості був недостатнім.
                                   Особливий характер має такий вид стійкості геосистем, як здатність
                            до  самоочищення  від  забруднення.  Він  вирізняється  не  за  характером,


                                                           66
   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70   71