Page 32 - 6522

також при взаємодії СО з гідроксильними радикалами
утворює формальдегід і бере участь у відновленні HNO 3 в
NO 2. Оксид вуглецю поглинається мікроорганізмами і
грибками, що окисляють його до СО 2.
Диоксид вуглецю (СО 2) або вуглекислий газ [3, 4]
надходить в атмосферне повітря разом з вулканічними
газами, продуктами горіння та зброджування. З
антропогенними викидами, в основному при спалюванні
палива, щорічно в атмосферу надходить 30 млрд т СО 2.
Тривалість його перебування в атмосферному повітрі
становить 2-4 роки. Збільшення концентрації СО 2 в
атмосферному повітрі є небезпечним тому, що воно
поглинає інфрачервоне випромінювання.
Дощова вода завжди має слабкокисле середовище
(рН = 5,6), тому що, вступаючи в реакцію з вуглекислим
газом, вона утворює вугільну кислоту:
+
-
+
2-
CO 2 + H 2O ↔ H 2CO 3 ↔ H + HCO 3 ↔ 2H + CO 3 .
Оксиди сірки (SO х) [3, 4] утворюються в основному
при спаленні органічного палива, що містить сірку
(вугілля, нафтопродуктів). Під впливом ультрафіолетових
променів руйнується з утворенням сірчаного ангідриду:
2SO 2 + О 2 → 2SO 3,
а під час контакту з водяною парою утворюється сірчиста,
а потім і сірчана кислота:
SO 2 + Н 2O → H 2SO 3 →H 2SO 4.
Внаслідок забруднення атмосфери сірчистим газом
утворюються сірчана кислота, яка випадає на Землю у
вигляді кислотних дощів. В умовах підвищеної вологості та
гігроскопічності деяких сульфатів (NH 4) 2SO 4, NH 4HSO 4 –
розсіювання світла зростає.
Діоксид сірки (SO 2) або сірчистий газ або
сірчистий ангідрид [3, 5] має в основному антропогенне
походження (90 %) і тільки 10 % - природне походження.
Тривалість його існування в атмосфері становить
приблизно 14 діб. Він накопичується в нижніх шарах
атмосфери і фотодисоціація SO 2 не можлива. Проте на
даній висоті відбувається фотодисоціація N 2 і О 2, що
сприяє протіканню процесу [5]:
SO 2 + О + М ® SO 3 + М,

32