Page 29 - 6501

розподілення, отриманого емпіричним шляхом, підібрати
теоретичну криву розподілення, яка б згладжувала вплив
випадковостей, зв’язаних з недостатнім об’ємом дослідних
даних.
В співвідношенні із зовнішнім виглядом полігону
емпіричного розподілення вибирають теоретичну криву
розподілення з параметрами, при яких відповідність
емпіричного і теоретичного розподілення являється найкращою.
Найбільш часто при обробці петрофізичних даних
зустрічаються нормальний закон розподілення. Існують і інші
закони розподілення: логарифмічно-нормальний, біноміальний,
закон Пуассона, закон Максвела і інші.
Нормальний закон розподілення описують функцією:

1  (X  X ) 2 
f (X )  exp   i 2  , (3.11)
St 2  2St 

де X i – значення параметра; X - середньоарифметичне значення
параметра; St – стандарт розподілення параметра
(середньоквадратичне відхилення).
Крива нормального розподілення симетрична відносно
ординати, що проходить через точку М. У зв'язку з чим для
нормального розподілу має місце М=Ме= X .
3.2.4 Категорії узгодження емпіричного і теоретичного
розподілення. Для точної оцінки відповідності емпіричного
розподілення нормальному або логнормальному у практиці
обробки петрофізичних даних використовують критерії
Колмогорова і Пірсона.
Критерій А. Н. Колмогорова заключається в порівнянні
емпіричних накопичених частот признаку з розрахованими
частотами інтегральної функції нормального розподілення, що
має ті ж значення середнього і стандарту. Співпадіння
теоретичного і експериментального розподілення
характеризується величиною λ:

  D N  , 1 35 , (3.12)

де D – максимальна різниця між емпіричними теоретичними
частостями.
Імовірність рівняння (3.12) прямує до деякого значення Р(λ).
При рівні значень Р(λ) = 0,05 і відповідно λ=1,35 всі величини

29