Page 24 - Міністерство освіти України

Хоча страждання викликаються в першу чергу біологічними факторами
(смерть, хвороба, народження) і психологічними (смуток, відчай), однак
буддизм не залишає без уваги інші фактори. Зокрема, Будді приписують такі
слова: «Володарі царств, котрим належать багатства і царства, з жадністю
поглядають один на одного, підкоряючись своїм ненаситним бажанням».
/Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К,1994, С.51./ У всіх
релігіях «світ земний» принижується, а протиставлений йому «світ небесний»
звеличується. Звідси логічний висновок - перебування у земному світі повинно
бути використане для підготовки до життя у «світі небесному». «Вічне життя»
дається як винагорода за перенесені страждання під час перебування на Землі.
Буддизм вказує шлях до порятунку, до подолання страждань. Він
полягає у повному подоланні людських почуттів, бажань, вічного блаженства у
злитті з божеством і досягнення абсолютного спокою - нірвани.
Моральні заповіді буддизму (панчашила) носять характер заборон: 1) не
вбивати жодну живу істоту; 2) не брати чужої власності; 3) не торкатися чужої
дружини; 4) не говорити неправди; 5) не пити вина.
Послідовник Будди не повинен платити злом за зло, захищати інших від
насильства, мститися за несправедливість. Буддист спокійно ставиться до зла,
ухиляючись лише у співучасті в ньому. Положення буддизму про непротивлен-
ня злу насильством, заклики до терпіння примиряють віруючу людину з її
долею, роблять її пасивною та покірною. Упродовж УП-Х1У ст. У Тібеті набула
поширення така форма буддизму, як ламаїзм (лама - чернець). Ламаїзм, поряд з
істинами буддизму, пропагує антинаукові уявлення про світ, про надприродні
сили. Без вчення Будди неможливе спасіння, вчить ламаїзм, але викласти це
вчення може лише лама. Шанування лами розглядається як шану-вання самого
Будди.
2.2. Дзен-буддизм - один із різновидів буддизму. Вивчення дзенської
премудрості в монастирі триває 10-12 років. Мета цього вивчення премудрості
полягає в тому, щоб досягти високого ступеня зосередження, втрати відчуття
особистого «Я» і зануритися у абсолютне «бездум’я», віддатися Пустоті й
Абсолюту. За учнями спостерігає чернець, який проходжується по залі й бам-
буковим кийком б’є по спинах тих, хто втомився.
Творча інтелігенція пов’язувала з дзен-буддизмом надії «на духовне
оновлення, на отримання безпосередньої волі». Різні течії хіппі вбачали в
ньому ідейне виправдання морального нігілізму, побутової розпусти, повну
зневагу до соціальних обов’язків. Обивателі намагалися у дзен-буддизмі знайти
ефективний засіб психотерапії, здатний послабити тиск «безглуздого світу» як
альтернативи кризи європейської культури. І нарешті, свою роль відіграла добре
поставлена реклама, яка подавала дзен-буддизм як панацею від всіх хвороб.
3.1. Християнство. Увагу студентів необхідно звернути на те, що христи-
янство за своїм змістом тісно пов’язано з іудаїзмом. Воно зародилося в середині
1 ст.н.е. в східних провінціях Римської імперії в умовах глибокої кризи рабо-
власницького ладу. Внутрішня ситуація в державі була надзвичайно
напруженою. Йшла боротьба між рабами і вільними, між багатими і бідними.
Поразка народних виступів породила настрої відчаю, беззахисності, надії на
допомогу надприродних сил. Породжене загальним економічним, політичним,
інтелектуальним і моральним розпадом Римської імперії християнство повинно
було задовільнити потребу в духовній утісі ті верстви населення суспільства, які
повністю втратили надію на соціальне визволення.

24