Page 64 - 6469

(поняття, категорії, художні образи, моральні норми, наукові
теорії, концепції тощо).
2. Об’єктивна, абсолютна та відносна істина.
Практика.
Вивчення цього проблемного питання передбачає
з’ясування співвідношення пізнання та оцінки, цінностей і
знання, а також особливостей соціального пізнання як
ціннісно-орієнтованого. Варто звернути увагу на суть вчення
про істину, поєднання в ній елементів конкретності,
суб’єктивності та об’єктивності, абсолютності та відносності.
Також філософія формує цілу градацію рівнів, які
характеризують степені збігу знання з дійсністю: неправда,
помилкова думка, хиба, викривлення, помилка – з одного
боку, і відповідність, копія, кореляція, правда, істина – з
іншого. Далі потрібно з’ясувати, як між собою різняться
об’єктивна, абсолютна та відносна істина.
Окрім того, студентам слід з’ясувати чому філософи
вважають головною рушійною силою пізнання суспільно-
практичну діяльність, або практику. Важливо вміти
сформулювати визначення поняття «практика». Практична
діяльність включає безліч форм і різновидів, з якими також
варто ознайомитися. До них належать матеріальна, виробнича
діяльність людей, науково-експериментальна діяльність та
інша суспільна практика (політика, право, освіта, охорона
здоров’я, мистецтво, спорт та ін.).
3. Методологія наукового пізнання. Емпіричний та
теоретичний рівні наукового пізнання.
Опрацьовуючи дане питання, потрібно у першу чергу дати
визначення понять «метод» та «методологія». Слід звернути
увагу на класифікацію методів: загальні (такі, що
застосовуються не тільки в науці, а й в інших сферах людської
життєдіяльності), загальнонаукові (використовуються в усіх
сферах науки) і конкретно-наукові (специфічні методи,
придатні для окремих розділів науки та наукових дисциплін).

64