Page 57 - 6469

який носить назву «онтологія» (від грец. ontos – суще і logos –
вчення). Першим даний термін запровадив у XVII ст.
німецький філософ Р. Гокленіус. Важливо підкреслити, що
онтологія має на меті здійснити аналіз відношень та
взаємозв’язків між такими категоріями і поняттями, як
«людина», «світ», «буття», «матерія», «свідомість», «час»,
«рух», «простір» та ін.
Слід сказати, що проблема буття належить до так званих
«вічних» питань філософії, так як вона стосується
найістотніших засад людського існування, а отже, й
світогляду людини. Питання про суть буття, способи і форми
його існування постали в полі зору мислителів ще з давніх
часів. У сучасній філософській думці також існують різні
погляди щодо сутності буття. Для прикладу, екзистенціалісти
об’єктом філософії визнають внутрішнє буття людини, яке є
неповторним і заперечує «предметне буття». Неотомісти
вищою реальністю визнають «чисте буття» – божественне
першоначало, що має духовний зміст. Представники
неопозитивізму вважають, що питання відношення мислення
до буття не може бути предметом філософського аналізу,
оскільки не поширюється на об’єктивну реальність, а
обмежується лише безпосереднім досвідом чи мовою. У той
же час, сучасна матеріалістична філософія тлумачить буття як
категорію, яка охоплює все існуюче, як матеріальні, так і
духовні феномени. Буття не ототожнюється і не зводиться
лише до матеріальних утворень, а вбирає в себе і світ
людського духу, всі духовні явища, котрі за своєю суттю є
ідеальними.
2. Буття, субстанція, матерія. Форми існування матерії.
Потрібно зрозуміти, що філософи запровадили термін
«буття» не просто для визначення існування, а того, що
гарантує існування. Тому слово «буття» набуває у
філософській культурі особливого змісту. Варто запам’ятати,
що буття має певну структуру, в якій можна виокремити

57