Page 55 - 6469

постараємося справою наповнити те. Бо солодко – медовий
щільник, і добре – цукор, за обидвох же краще книжне
пізнання: тому що воно – скарб вічного життя. Якщо б тут
хто знайшов земний скарб, то на весь і не посягнув би, але
лише один коштовний камінь узяв би – і ось уже без печалі
живеться, аж до самої смерті багатством володіючи. Так і
той, хто знайшов скарб священних книг, а також пророчих, і
псалмів, і апостольських, і самого спасителя Христа
збережених речей, розум істинний, мислячий, – уже не собі
одному на спасіння, але багатьом іншим, які слухають його.
Сюди підходить євангельська притча, яка говорить: «Кожен
книжник, який пізнав царство небесне, подібний до мужа
домовитого, котрий зі скарбів своїх роздає і старе, і нове»;
якщо ж через марнославство, великим догоджаючи, малих
зневажає, зухвало приховує срібло пана, не пустивши його в
обіг за життя, щоб подвоїти царське багатство – людські
душі, то, побачивши погірдливий розум його, візьме Господь
від нього свій талант […]. Якщо ж світу цього володарі і
люди, що потонули у житейських справах, наполегливо
прагнуть книжного знання, наскільки більше слід нам учитися
у них і всім серцем у нього заглибитися, пізнаючи слова
господні, про спасіння душ наших написані! Але важко стає
моєму неясному розуму, слабкий глузд маючи, не може
потрібних слів у порядку викласти. Нехай же не від себе
викладу я невченою мовою, але зі священних беручи писань».
(Тисяча років української суспільно-політичної думки: У
9-ти томах. – К.: Рось, 2001. – Том 1. – С. 397-407.).

Рекомендована література та першоджерела
для опрацювання теми

1. Білодід Ю. М. Філософія. Український світоглядний
акцент : навч. посібн. – К.: Кондор, 2006. – 268 с.

55