Page 53 - 6469

вітчизняної філософії: онтологічні ідеї про «три світи і дві
натури», етичні погляди на життя людини і суспільства,
вчення про пізнання.
4. Філософія українського романтизму ХІХ ст.
Опрацювання даної проблеми вимагає зрозуміти, що
романтизм як культурне явище на українських землях
розвився в контексті загальноєвропейських світоглядних
орієнтацій кінця ХVІІІ–ХІХ ст. Тому важливо проаналізувати
наступні романтичні концепти, котрі були запозичені та
адаптовані вітчизняними культурними діячами та
мислителями: 1) культ природи, представлення її як живої
істоти, що є близькою людині; 2) емоційне світосприйняття,
культивування почуттів і творчого екстазу, загострений
інтерес до психологічних проблем, незвичних емоційних
станів і навіть містики; 3) вивчення фольклору, міфології та
звернення до суб’єкта її творення – народу; 4) апеляція до
минулого народу, пошук у його історії героїчних моментів,
їхня міфологізація.
Потрібно врахувати, що романтики, знаходячись в опозиції
до офіційної «високої» культури, зазвичай, відчували
труднощі у використанні традиційних освітніх структур,
однак активно користалися новими комунікаційними
засобами – книгодрукуванням, пресою. Саме завдяки цим
інструментам вони творили свій романтичний простір, який
водночас був національним. Найбільш ефективним засобом
презентації ідей для романтиків стала художня література,
передусім поезія. Не дивно, що багато з них стали
фундаторами повноцінних національних літератур, а їхні
відомі поети перетворилися в національних геніїв. Відтак для
розуміння філософських ідей романтизму в Україні студентам
слід проаналізувати різні грані творчості та культурно-
громадської діяльності його найвідоміших представників
(Т. Шевченко, М. Костомаров, М. Гоголь, О. Потебня,
П. Куліш).

53