Page 48 - 6447

рекреаційного району із соціально-економічними даностями, що
лежать за його межами. Такі умови прийнято називати економіко-
географічним положенням (ЕГП). Виділяють 5 видів ЕГП
рекреаційного району:

1. Положення відносно районів формування рекреаційних
потоків або відносно ринків рекреаційних послуг.
2. Транспортно-географічне положення.

3. Положення відносно зовнішніх баз постачання продуктів
рекреаційного споживання. Відіграє особливо важливу роль у
важкодоступних, наприклад гірських районах.
4. Положення відносно ареалів, із яких може бути додатково

притягнута робоча сила.
5. Положення відносно інших рекреаційних районів,
насамперед з однотипною спеціалізацією.

До провідних внутрішніх соціально-економічних умов належать:
– рівень розвитку й територіальної інфраструктури;
– рівень економічного освоєння території (забезпеченість

району матеріальними й фінансовими засобами для створення й
подальшого розвитку індустрії гостинності, відкритість для
іноземних інвестицій);

– наявність трудових ресурсів;
– характер розселення в районах.
При вивченні умов рекреаційного районоутворення варто
враховувати, що вони створюють лише передумови для

функціонування й розвитку рекреаційних районів, а їхня фактична
реалізація залежить від факторів формування рекреаційних районів.
Фактори рекреаційного районоутворення:

– рівень комфортності й тривалості сприятливих кліматичних
умов і погоди;
– розмаїтість природних умов і ресурсів (гірські території,
морські узбережжя, залісені ділянки). Атрактивність природних

територій, наявність особливо охоронюваних об'єктів і видів флори
й фауни;
– насиченість і територіальне сполучення природних та

історико-культурних пам’яток по території району, їхнє
взаєморозташування відносно основних туристських центрів;
– ступінь привабливості, атрактивності природних та

історико-культурних пам’яток для основної маси туристів;

48