Page 24 - 6438
P. 24

–  при  визначенні  щільності  за  еталоном  рекомендується  виключати
               найбільш великі родовища, але не зазначено, які саме і скільки;
                      –  щільність  ресурсів  дуже  мінлива  в  горизонтальному  напрямі  і
               припущення про її незмінність може бути помилковою і т.п.
                      Таким  чином,  зазначені  методи  досить  приблизні  і  можуть  бути
               використані для самих наближених оцінок.

                      Основним  методом  оцінки  перспективних  ресурсів  і  запасів  усіх
               категорій  є  об'ємний  метод  і  його  різновиди.  Об'ємний  метод  зводиться  до
               підрахунку  ефективного  об’єму  порового  простору  пласта,  зайнятого
               вуглеводнями.
                      Загальні (Q поч, млн. т) запаси нафти обчислюються за формулою:

                                                          Q поч = F  h  m   н                                (2.1)

                                                    2
               де F – площа нафтоносності, м ;
                h – ефективна нафтонасичена товщина пласта, м;
                m – коефіцієнт відкритої пористості, част. од.;
                 н – коефіцієнт нафтонасиченості, част. од.;
                                                                        3
                 н – густина нафти у поверхневих умовах, кг/м ;
                 – перерахунковий коефіцієнт, який враховує усадку нафти;
                      Для  підрахунку  видобувних  запасів  треба  помножити  на  коефіцієнт

               вилучення  ,  який  для  нафтових  родовищ  залежно  від  властивостей  нафти
               коливається в інтервалі 0,2–0,8.
                     У формулі (2.1) добуток f·h визначає об’єм покладу; f·h·m – поровий об’єм
               покладу  (сумарний  об’єм  відкритих  пор,  які  складають  поклад);  f·h·m·β н  –
               нафтонасичений об’єм пласта (об’єм нафти в порах пласта); f·h·m·β н·η – об’єм
               нафти,  яка  може  бути  піднята  на  поверхню  при  існуючих  способах  розробки
               покладу; f·h·m·β н·θ·η – об’єм нафти, який може бути вилучений на поверхню з
               врахуванням  переходу  нафти  з  пластових  умов  в  поверхневі;  f·h·m·β н·ρ н·θ·η  –
               запаси  нафти  у  тонах,  які  можуть  бути  вилучені  з  надр  на  поверхню  в
               результаті  експлуатації  покладу  (тобто  промислові  або  видобувні  запаси
               нафти).
                                                                                      3
                      Для підрахунку загальних запасів газу (Q поч, млрд. м ) формула об’ємного
               має дещо інший вигляд:

                                           Q поч = F  h  m   г  f  (Р поч поч – Р кін кін),                  (2.2)

                                                  2
               де F – площа газоносності, м ;
                h – ефективна газонасичена товщина пласта, м;
                m – коефіцієнт відкритої пористості, част. од.;
                 н – коефіцієнт газонасиченості, част. од.;
                   F – температурна поправка для приведення газу до
                    стандартної температури 20°С;
                   Р поч – початковий пластовий тиск на середину покладу газу, МПа;

                                                                                                             23
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29