Page 117 - 6435

х – поточна координатна точка на розподільчому шинопроводі, м;
 - питомий опір матеріалу шинопроводу, Ом мм 2 / м;
2
F – переріз фази шинопроводу, мм .
Виразимо реактивні навантаження Q та Q :
1 x x 2
Q Q
Q  Q  l  Q  (L l ) Q ; (5.22)
1 x x c x c
L L
Q
Q  (L l ). (5.23)
x 2 x
L
Проінтегрувавши складові (5.25) з врахуванням (5.26), (5.27) та

прирівнявши похідну P по l до нуля, одержимо

 Q 2 Q 2 
 ( P )  ( L l  Q c ) L ( L  ) l   3
     10  0, (5.24)
l   U но м 2  F U но м 2  F 
 


або після спрощення
2Q Q 2
 2QQ  c l Q  0,
c c
L
звідки можна визначити оптимальну відстань до місця приєднання БК від
початку розподільчого шинопроводу
Q
l  (1  c )L (5.25)
e
2Q
й, відповідно, відстань від початку магістрального шинопроводу

Q
L  L  (1 c ) .L (5.26)
e 0
2Q
Розглянемо розподільчий шинопровід завдовжки L=150 м з рівномірно
розподіленим навантаженням, реактивна складова якого Q=700 квар, і
визначимо для нього оптимальне місце приєднання БК потужністю
Q c=400 квар за умови забезпечення мінімуму втрат активної потужності.
Відстань від початку розподільчого шинопроводу до оптимальної точки
приєднання БК згідно з формулою (5.29) дорівнює

Q 400
l  (1 c )L  (1 ) 150 107 м. 
e
2Q 2 700

5.5 Аналіз ефективності компенсації реактивної потужності
навантаження

Проаналізуємо залежність втрат активної потужності в електричній
мережі від коефіцієнта потужності cosφ, виразивши їх наступним чином:

S 2 P 2
 P  r  . r (5.27)
2
U 2 U 2 cos 