Page 38 - 6410
P. 38

класах.  Відверто  кажучи,  доти,  доки  Банзаю  не  сказали,  як
                            називається  те  місто,  він  навіть  не  підозрював  про  його
                            існування. Мідні Буки.
                                   Дуже  далеко  розташоване,  їхати  дві  з  половиною
                            години,  та  ще  й  потягом,  який  зупиняється  біля  кожного
                            стовпа, наче кобель спаніеля.
                                   Банзай переїхав у Мідні Буки в кінці серпня.
                                   (Любко Дереш, «Культ»)
                                   3.2. «Сидить дід Свирид на колодках. Сидить, стружить
                            верболозину.
                                   — Як діла, дідусю? Драстуйте!
                                   —  Драсігуйте!  Діла?  Діла  —  нічого!  Діла,  як  кажуть
                            оці песиголовці, — гут!
                                   — І по—німецькому, дідусю, навчились?
                                   —  Атож.  У  соприкосновенії  з  ворогом  був,  —  от  і
                            навчився».
                                   Дідусь розповідає, що од нього троє ворогів загинуло.
                            Ось як це було.
                                   Фашисти  підходили  до  села,  де  залишилося  лише
                            кілька старих бабів, а дід Свирид був за річкою у партизанах.
                            Він  варив  їм  Їсти,  кози  пас.  Одного  разу  дід  пішов
                            подивитись, що там фашисти роблять у нього в хаті. Човном
                            перебрався через річку і «висадився десантом у себе ж таки в
                            березі»,  «замаскувався  і  сидю,  в  хаті,  бачу,  світло  горить,
                            гомонять, чую, дехто співати зривається».
                                   Дід  Свирид  вирішив  почекати,  поки  вороги  заснуть.
                            Аж  ось  на  ґанок  вийшло  троє:  двоє  фашистів,  а  третій  —
                            Панько Нужник — староста, батько його колись крамничку в
                            селі держав.
                                   Усі  троє  пішли  у  хлів  спати  на  сіні,  бо  в  хаті  було
                            душно. Дід почув, що вони вже заснули, стали хропіти, узяв
                            вила—трійчата і почав бити фашистів. Вони кричать:
                                   — Вас іст дас?
                                   А Нужник:















                                                               37
   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43