Page 18 - 6383

і т.д. Для контролю цих параметрів крім геодезичних методів (від
традиційного нівелювання до просторового лазерного сканування об'єкта,
трекерів, GPS-технологій), використовують і інші інструментальні засоби.
Для вимірювання відхилення будівлі від вертикалі використовуються
датчики нахилу поверхні (нахиломіри). Нахиломір може бути встановлений
настінах, колонах і плитах перекриття для вимірювання кутів нахилу
конструкції під впливом деформації несучих конструкцій, або нерівномірних
осідань грунту.
Для отримання повноцінної картини деформаційного стану конструкції
висотної будівлі необхідно додатково контролювати переміщення елементів
конструкції відносно один одного і розкриття тріщин, оскільки ця інформація
безпосередньо відображає порушення структурної цілісності конструкції.
Даний тип вимірювань здійснюється за допомогою датчиків переміщень
оснащених різними типами сенсорів: механічним, електричним, струнним та
ін.
Контроль пошарових осідань проводять за допомогою свердловинних
магнітних екстенсометрів. Після установки екстенсометра в грунтовий масив
за допомогою магнітного детекторного зонда визначають початкове
положення магнітних кілець. Потім, за даними вимірів, у задані моменти часу
розраховують величини поінтервальних зміщень кілець щодо їхнього
початкового положення. Зміна відстані між двома сусідніми датчиками
відповідає деформації грунту за досліджуваний період, що цікавить у межах
шару, розташованого між цими кільцями. Надалі ці значення зіставляють із
попередніми розрахунками та будуютьс графіки динаміки розвитку осідань за
заданими інтервалами.
Горизонтальні переміщення грунту контролюють за допомогою
інклінометрів. Датчик установлюють в заздалегідь пробурену свердловину, з
встановленими в ній інклінометричними трубками. Інклінометр дозволяє
контролювати зсувні переміщення грунту, переміщення свай при
горизонтальних навантаженнях, деформації шпунтового огородження стін у
грунті.
Моніторинг будівель дозволяє забезпечити безпечне функціонування
споруд завдяки своєчасному виявленню зміни напружено-деформованого
стану конструкцій і грунтів основ.
Проблемами вивчення напружено-деформованого стану будівель і
споруд займаються такі наукові дисципліни, як “Опір матеріалів”, “Будівельна
механіка”. Теоретичні основи для розв’язання цих проблем розглядаються в
такій дисципліні як “Механіка суцільного середовища” [49].
Прийнято напружено-деформований стан описувати через компоненти
тензора напружень, якщо не в кожній точці об’єкта, то хоча б у зонах
критичних максимальних деформацій. Водночас компоненти тензора
деформацій визначаються через компоненти векторів переміщень. Якщо на
споруді встановлено деформаційні знаки і визначаються їх координати в
кожній серії спостережень, то різниця цих координат за відповідними осями в
порівняні з початковою серією (до прояву навантажень на об’єкт) і є

18