Page 87 - 6377

смуги, що переходить у кольорову картину. Наступні максимуми для різних довжин хвиль

уже не співпадають між собою, ближче до центру розміщуються максимуми, що
відповідають коротшим хвилям.

Велике практичне значення має дифракція, яка спостерігається при проходженні

світла через одномірну дифракційну ґратки, яка являє собою систему паралельних щілин
рівної ширини, що лежать в одній площині розділених рівними по ширині непрозорими

проміжками. Сума ширини і проміжку між щілинами називається періодом

дифракційної ґратки :

= + . (7)

При освітленні ґратки монохроматичним світлом отримаємо на екрані дифракційну

картину, яка визначається як результат взаємної інтерференції хвиль, які йдуть від усіх
щілин, тобто у дифракційній ґратці здійснюється багатохвильова інтерференція когерентних

дифрагованих хвиль світла, які йдуть від усіх щілин.
Якщо є щілин, то умова додаткових мінімумів:


′
∙ sin = ± , (8)

де = 1, 2, … , − 1, + 1, … , 2 − 1, 2 + 1, … . Різниця ходу хвиль від сусідніх щілин
′
рівна:

∆= ∙ sin . (9)

Рисунок 7 – Положення головних максимумів і додаткових мінімумів та розподіл

інтенсивності при дифракції на дифракційній ґратці.