Page 83 - 6377

(3)
= .

+

Дія зон поступово зменшується від центральної зони до периферійних. Фази коливань, які

збуджуються сусідніми зонами, відрізняються на . Тому амплітуда результуючого
світлового коливання може бути знайдена алгебраїчно. Усі амплітуди від непарних зон

беруться з одним знаком, а від парних зон – з іншим.
Застосування методу Френеля дозволяють розв’язати найпростіші задачі на

дифракцію світла.

Дифракція на круглому отворі. Поділ на зони Френеля показує, що залежно від
розміру отвору і довжини світлової хвилі при даному взаємному розміщенні джерела, отвору

та екрану число діючих у точці зон Френеля буде парне або непарне. Якщо число зон

непарне, то у точці буде спостерігатися максимум, якщо парне – то мінімум. Максимум дії
відповідає розміру отвору в одну зону (рис.2а). Найменша освітленість відповідає двом

зонам (рис.2б).

Рисунок 2 – Схема дифракції на круглому отворі. Зони Френеля побудовані для центральної
точки . a – отвір відкриває непарне число зон; б – отвір відкриває парне число зон.