Page 91 - 6377

= , (19)

де – порядок дифракційного максимуму;

– число інтерферуючих хвиль (штрихів ґратки). Отже, роздільна здатність ґратки
при заданому числі штрихів збільшується при переході до спектрів вищих порядків.

Максимальне значення відповідає максимальному , яке визначають з умови, за якою

синус кута дифракції не може перевищувати 1. Таким чином, з основної формули ґратки
∙ sin =  знаходимо, що:

макс = (20)


і, отже, максимальна роздільна здатність ґратки є:


макс =  мін =  = , (21)


де – загальна ширина ґратки. Отже, максимальна роздільна здатність ґратки визначається її
загальною шириною або точніше, максимальною різницею ходу, вираженою у довжинах

хвиль між хвилями від першого і останнього штриха ґратки.

Дисперсійна область. При вивченні впливу немонохроматичного світла на
інтерференційну картину, встановлено, що збільшення ширини спектрального інтервалу

∆ утруднює спостереження інтерференції. Причиною є взаємне перекриття максимумів,
що відповідають початку і кінцю даного інтервалу довжин хвиль. Це обмежує робочу

ділянку спектральних приладів. Кожний спектральний прилад характеризується

максимальною шириною спектрального інтервалу, при якій ще не відбувається перекривання
максимумів сусідніх порядків, що відповідають початку і кінцю інтервалу. При цьому ще

можна отримати дискретні максимуми і мінімуми. Ця ширина спектрального інтервалу
називається дисперсійною областю спектрального приладу:


= ∆ = . (22)

Завдяки великій дисперсійній області дифракційної ґратки стає можливим проведення за
допомогою цього приладу аналізу білого світла.