Page 41 - 6330
P. 41

На  початку  кайнозойської  ери  ссавці  зайняли  ареали  плазунів,  що
          вимерли  наприкінці  крейдяного  періоду.  Однак  між  новими  ссавцями
          існували і значні відмінності. Так, Австралію і Південну Америку заселили
          сумчасті та яйцекладні ссавці, в решті регіонів переважали плацентарні. Їхні
          більші  і  розвинутіші  малята  досить  довго  живилися  через  плаценту,
          перебуваючи  в  материнському  лоні.  Спершу  від  сумчастих  еволюціонували
          як рослиноїдні, так і м'ясоїдні хижаки різних видів, які з часом розвинулися в
          плацентарних гризунів, гіпопотамів, коней, собак і великих кішок. А оскільки
          кількість  різноманітних  і  більш  розвинених  плацентарних  дедалі  зростала,
          вони  помалу  витіснили  сумчастих.  Після  виникнення  суходолу  між
          Північною і Південною Америкою плацентарні й сумчасті почали мігрувати з
          одного континенту на інший.
               У кайнозойську еру на Землі утворилися чотири основні гірські пояси:
          Анди, Скелясті гори, європейські Альпи і Гімалаї. Поява Андів – класичний
          приклад процесів гороутворення. Анди виникли в результаті сходження

                                             40
          Тихоокеанської   і   Південноамериканської   літосферних   плит,   що
          супроводжувалося  підсуненням  першої  плити  під  другу,  а  також  частими
          землетрусами й вулканічними виверженнями.

                                8.5 Льодовиковий період

               У  недалекому  геологічному  минулому  на  Землі  настало  глобальне
          похолодання (льодовиковий період). Судячи з  усього, це сталося в середині
          міоцену  –  близько  16  млн.  років  тому,  коли  одночасно  з  похолоданням
          посилювалася   посуха   в   екваторіальних   регіонах,   територія   лісів
          зменшувалась, а луків – збільшувалася. Близько 10 млн. років тому почалося
          формування Антарктичного льодовикового щита. В результаті величезні маси
          води перетворилися на сніг і лід, а це призвело до зниження рівнів Світового
          океану.
               Хімічний  склад  океанічної  води,  в  якій  живе  безліч  форамініфер  –
          дрібних одноклітинних організмів, впливає на їх черепашки. Тому вивчаючи
          останні,  вчені  визначали,  як  змінювався  хімізм  води  в  океанах.  Після
          вимірювання  киснево-ізотопних  коефіцієнтів  у  СаСО3  черепашок  отримані
          дані  про  коливання  температур  океану,  об’єми  льоду  та  послідовність
          кліматичних  змін.  Так  було  виявлено,  що  у  льодовикові  епохи  рівень
          Світового  океану  знижувався,  іноді  до  –  150м.  Таких  коливань  рівня  моря
          було  стільки  ж,  скільки  раз  наступали  чи  відступали  льодовики.  В  останні
          10 000  років  (голоцен)  середні  температури  на  Землі  були  більш-менш
          сталими.  Тільки  в  останні  десятки  років  знову  спостерігаються  їх  різкі
          коливання, що пов’язують з впливом техногенезу.
               Є  багато  свідчень  того,  що  близько  3  млн.  років  тому  настав  період
          різкого  похолодання.  Зледеніння  в  Північній  півкулі  посилилося  приблизно
          2,7 млн. років тому.
   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46