Page 36 - 6330
P. 36

нові  гірські  породи  океанського  дна,  а  в  інших  вони  руйнувалися.  Також
          збільшилися континенти й почали рухатися літосферні плити. Тоді ж почали
          розвиватися  різноманітні  морські  мікроорганізми.  Подальші  вулканічні
          виверження,  падіння  уламків  космічних  тіл  і  кліматичні  зміни  спричинили
          появу  зледенінь.  Але,  попри  негативні  наслідки,  саме  ці  події  сприяли
          еволюції.
               В  еру  глибокого  архею  метеоритним  бомбардуванням  були  знищені
          первинна атмосфера, первісні океани та життя.
               Судячи  з  віку  місячних  гірських  порід  і  численних  краторів  на  його
          поверхні, через 600 млн. років після їх утворення, Місяць і Земля зазнавали
          неабияких  бомбардувань  з  космосу.  На  Місяці  збереглися  метеоритний
          кратер Айткен діаметром понад 2 500км, однак Земля, що перевершує Місяць
          і  розмірами,  і  силою  тяжіння,  пережила  бомбардування  значно  більшої
          руйнівної сили. В результаті на ній плавились гірські породи, гинуло життя і
          руйнувалась   первинна   атмосфера.   Внаслідок   вулканічних   процесів,  що
                                             35
          виділяли азот, вуглекислий газ і водяну  пару, виникла  вторинна атмосфера.
          Під дією ультрафіолетових променів «сонячного вітру» пара розщеплялась на
          водень, кисень і озон.
               В  наступну,  архейську  еру,  накопичувалася  водяна  пара,  що
          вивергалася  з  вулканів.  Із  неї  утворились  океани,  вміст  солі  в  яких
          підвищувався.  З  нагромаджень  менш  щільних  кремнеземних  мінералів
          сформувалася  верхня  частина  земної  кори.  А  в  результаті  безперервних
          подальших  вулканічних  вивержень  виникали  нові  поверхневі  породи.
          Оскільки  внаслідок  акреції  Земля  перестала  розширюватися,  охололі  й
          щільніші первісні породи осіли й  утворили нові гірські породи. Земна кора
          розкололася на кілька літосферних плит, що сходилися й розходилися. Менш
          щільні породи стали основою континентів, а щільніші – океанського дна.
               Найдавнійши  сліди  життя  на  Землі  збереглися  у  вуглецевмістних
          рештках метаморфічних порід  у Гренландії, що  утворилися 3800 млн. років
          тому.  Вони  виникли  понад  4000  млн.  років  тому  з  живих  організмів  –
          ймовірно,  водних  прокаріотів  (бактерій),  що  поглинали  променеву  енергію
          Сонця. В клітинах цих одноклітинних організмів немає структур (як-от ядро),
          котрі мають більш розвинені організми. Невідомо, як ці перші життєві форми
          пережили  руйнівні  метеоритні  бомбардування:  не  виключено,  що  життя
          зароджувалося двічі або ж його було занесено на Землю з космічними тілами.
               Близько  3460  млн.  років  тому  фотосинтезуючі  мікроорганізми
          зросталися  на  теплих  мілководдях  у  горбки,  так  звані  строматоліти,  тим
          часом  як  інші  мікроорганізми,  що  поглинали  хімічні  речовини,  виникли  з
          підводних  гарячих  джерел.  Хімічні  викопні  свідчать,  що  перші  еукаріоти
          (організми, клітини яких уже мали ядро) утворилися близько 2700 млн. років
          тому, хоча вік перших викопних слідів їх існування – 2200 млн. років.
               Близько  2700  млн.  років  тому  примітивні  фотосинтезуючі  організми
          почали  виробляти  кисень,  який  спершу  окислював  залізо  в  океанах,
          потрапляючи в атмосферу лише частково. 2200 млн. років тому рівні кисню
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41