Page 58 - 6300

книгорозповсюджувачі, бібліотекарі, бібліографи, документознавці, фахівці в
галузі інформації, архівісти, музейні працівники тощо.

Д К

Ср

Рис. 1.2. Модель документальної комунікації (за О.П. Коршуновим)

Використавши класифікаційний метод, О. П. Коршунов виділив у системі
комунікації дві підсистеми – соціальну і несоціальну (перший рівень поділу).

Перша – комунікація в людському суспільстві, що здійснюється людьми і між
людьми, друга – комунікація в неживому світі і в неживій природі. Соціальна

комунікація (другий рівень поділу) може бути інформаційною і

неінформаційною. Соціальна інформаційна комунікація – це кероване

передавання відомостей (сигналів, даних, інформації) між двома або більше

особами та (або) системами. Інформаційна соціальна комунікація – це по суті

засіб духовного спілкування між людьми, форма ідеальних (на відміну від

матеріальних, речових) зв’язків у суспільстві. Інформація забезпечує

передавання певних відомостей, сигналів, змістів, є єдино можливим засобом

(формою) передавання й сприйняття знань, емоцій і вольових зусиль у

суспільстві. Неінформаційна соціальна комунікація – це в основному

матеріальні (речові) засоби зв’язку, наприклад, транспорт. Інформаційна

соціальна комунікація (третій рівень поділу) у свою чергу може бути

документальною і недокументальною (усною). Документальна – така

інформаційна соціальна комунікація, яка здійснюються через зберігання,

розповсюдження і використання документів і відношень між ними, зумовлених