Page 56 - 6300

 різні носії інформації;

 різні соціальні функції.

Система документально-інформаційних комунікацій (ДІК) – це суспільна

система, що складається з різних авторів (комунікантів) і споживачів

інформації (реципієнтів), а також різних каналів документальних комунікацій.

Система ця доволі складна, адже має вже не три елементи, а декілька підсистем,

що розрізняються за видами документів і способами їх передачі або руху

інформації, яка міститься в цих документах.

Можливі способи (канали) передачі інформації в документальній

комунікації. Перший і найпростіший варіант документальної комунікації

передбачає передачу інформації від комуніканта «К» до реципієнта «Р» через

документ «Д»; ніякі додаткові засоби руху документів чи інформації з них не

використовуються. Другий варіант: документ передається комунікаційним

посередником (засобами передавання документа), яким є пошта або кур’єр (чи

інші суспільні інститути). Третій варіант: початковий документ «Д1»

використовується комунікаційним посередником – засобами передачі

інформації з документа (телеграф, телефакс, центри електронної доставки

документів, провайдери комп’ютерних мереж) – для створення нового

документа або для відображення початкового змісту документа у

недокументальному вигляді (наприклад, на екрані комп’ютера). Споживач

інформації отримує новий документ, який за змістом ідентичний початковому,

або інформацію з документа у недокументованому вигляді. Четвертий варіант

пов’язаний з рухом інформації у видавничо-книжково-бібліотечній системі:

документ початковий «Д1» перетворюється першим комунікаційним

посередником «КП-1» (ви-давництвом) у документ похідний «Д2», який

надходить до другого комунікаційного посередника «КП-2» (книжкової

торгівлі та бібліотек) і вже звідси у незмінному вигляді «Д2» потрапляє до

споживача. П’ятий і шостий варіанти документальної комунікації грунтуються

на взаємовідносинах особи та установи, де ініціатором комунікації є клієнт